У четвер, 25 вересня 2025 року, Ucrainica Research Institute організував проведення лекції доктора Олександра Романка на тему «Штучний інтелект в оборонних технологіях, бізнесі та освіті — можливості для Канади та України». Виступ поєднав історичний контекст, приклади українських інновацій і ґрунтовний аналіз етичних та практичних ризиків, які виникають в умовах стрімкого проникнення ШІ у військову сферу.
ШІ та освіта
Д-р Романко розпочав із розгляду ролі штучного інтелекту в освіті. Він зазначив, що завдання у школах і університетах потребують переосмислення — або інтеграції ШІ, або відмови від традиційного формату есе, адже дедалі складніше відрізнити, що написано людиною, а що згенеровано машиною. На його думку, майбутнє освіти — у включенні ШІ, а не в униканні його використання.
Військовий контекст і уроки історії
Далі він перейшов до теми застосування ШІ в обороні, розглядаючи її у ширшому контексті військових інновацій — від часів Алана Тюрінга, симуляцій Другої світової війни до методів Монте-Карло, які вже тоді містили елементи машинного навчання. Він підкреслив, що перші обчислювальні прориви епохи Тюрінга трансформували ухвалення рішень у військовій сфері й, за оцінками, наблизили завершення війни на два роки. Ці інновації вдосконалили дешифрування та планування операцій і, ймовірно, врятували близько 40 мільйонів життів. Уроки тієї епохи залишаються актуальними: військовим командирам важливо знати, на які сигнали реагувати, а які — ігнорувати. Надмірна реакція дозволяє ворогу адаптуватися, тому багато стратегій залишаються таємними й потребують участі людини.
ШІ на практиці: освіта, стартапи, поле бою
Д-р Романко навів кілька прикладів сучасного застосування ШІ.
- Персоналізована освіта. ШІ може створювати навчальні матеріали, адаптовані під індивідуальні потреби. У межах проєкту Operation Spiderweb за допомогою інструмента NotebookLM від Google він узагальнив численні статті, відео та подкасти у п’ятихвилинну презентацію. Така швидкість опанування знань особливо важлива для військових і рятувальників. Водночас результати ШІ потребують перевірки, адже моделі можуть бути упередженими або втрачати контекст.
- Стартап Swarmer. Українська компанія розробляє програмне забезпечення для автономної роботи дронів у складі координаційних роїв. Такі безпілотники можуть самостійно летіти, виявляти цілі та атакувати з мінімальним втручанням людини. Проте ці технології становлять серйозну загрозу ескалації та втрати контролю: після запуску автономної атаки її може бути складно або неможливо зупинити.
- Система Delta. Це українська платформа ситуаційної обізнаності, яка інтегрує дані з дронів, відеопотоків та інших сенсорів для формування візуальної картини поля бою в реальному часі. Її можна доповнювати алгоритмами військових симуляцій для тактичного планування та ухвалення рішень.
Він додав, що ми вже спостерігаємо співпрацю людини і робота на полі бою: малі наземні роботи, FPV-дрони та автономні бойові платформи дедалі частіше діють поряд із солдатами. Серед них — дистанційно керовані вибухові пристрої або дрони з легким озброєнням.
Ризики та відповідальність
Спікер виокремив дві ключові загрози:
- Упередженість і відсутність прозорості у роботі моделей ШІ. Це може призвести до викривлення інформації, тому людський контроль залишається критично необхідним.
- Розповсюдження технологій. Активні інвестиції великих держав пришвидшують технологічну дифузію, підвищуючи ризик зловживань і стратегічної нестабільності.
Майбутнє: співпраця й обережність
Лекція містила як технічні деталі, так і практичні висновки для політики та партнерства. Канада й Україна мають значний потенціал у розвитку освітніх технологій, симуляційних систем та гуманітарних застосувань ШІ. Водночас обидві країни повинні інвестувати в системи верифікації, правила використання автономних технологій і захист від ворожих кіберзагроз.
На завершення д-р Романко наголосив: головний виклик майбутнього — знайти баланс між швидкою інтеграцією нових технологій, надійним контролем і етичною відповідальністю.
Запис презентації доступний на каналі ForumTV.
Надя Лемко
