Від 24 лютого 2022 року, відколи московська орда знову віроломно напала на мирні села та міста України, пісня «Ой у лузі червона калина…», одна з перших стрілецьких пісень, яка бере свій початок ще від часів козацтва, набула популярності не лише в Україні, а й у всьому світі. Пісня завжди була могутньою зброєю українців у боротьбі з віковічними ворогами і продовжує бути такою й сьогодні, у ХХІ столітті. Після поразки визвольних змагань «Червона калина» із колишніми вояками леґіону Українських Січових Стрільців (УСС) знайшла й дорогу за океан.
У 1933 році за океан виїхав і колишній стрілець леґіону УСС, ієромонах Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) Андрій-Григорій Трух, автор останніх трьох строф пісні «Ой у лузі червона калина…» (детальніше про пісню та її творців можна дізнатися за посиланням: «ЦВІТ ЛЮБОВИ ДО ВКРАЇНИ, ЦВІТ “ЧЕРВОНИЙ”, “ЦВІТ КАЛИНИ”…»: http://stattitablohy.blogspot.com/2024/02/blog-post.html, а також у газеті “Гомін України”. № 10, 12 березня 2024).
Заокеанські українці зберегли для нащадків і для нашої історії не лише пам’ять і творчу спадщину о. Андрія Труха. У несприятливих умовах воєнного часу, незважаючи на розбіжність поглядів та інші труднощі, вони доклали всіх зусиль для того, щоб записати українські пісні на платівки. Запис було здійснено за порадою і за сприянням українського бізнесмена Мирона Сурмача, власника української книгарні «Сурма» у Нью-Йорку, яку вважали «неофіційним центром українців», і також завдяки маестро Олександру Кошицю, який свого часу часто відвідував цю книгарню.
У той час, коли було надзвичайно важко знайти співаків, Кошицeві з великими труднощами вдалося зібрати хор, записати 27 українських народних пісень, і цим, на його думку, «спасти від загибелі», хоч «одну краплину безодні цілого океану нашої пісні». 10 платівок українських пісень було записано у фірмі Сонарт, менеджером якої був Іван Марсіч – Sonart Record Corporation; Product Manager – John Marsich (М. Сурмач. Історія моєї «Сурми»: Спогади книгаря. Н-Йорк: Сурма, 1982. – С. 85-87).
Серед записаних – леґендарна стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина…» (Ukraine We Will Free) у майстерній обробці Кошиця для чоловічого хору. Додавши цьому твору поліфонічного звучання, він і довершив музичну основу автора мелодії Степана Чарнецького. На платівці не вказані імена авторів слів та музики, лише напис – патріотична пісня. Відомо, що цю пісню маестро виконував ще під час подорожі з Українською Республіканською Капелою країнами Європи (ДИНАМІКА СВІТОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ У ДОЛЕНОСНІ МИТТЄВОСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УНІВЕРСУМ ДІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІСЕННИХ БРЕНДІВ: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1595).
Оцифрований аудіозапис пісні «Ой у лузі червона калина…» є у вільному доступі за посиланням: Ukraine We Will Free: https://archive.org/details/78 ukraine-we-will-free_ukrainian-chorus-alexander-koshetz-koshetz_gbia0095068b
Платівка із записом пісні «Ой у лузі червона калина…» – Ukraine We Will Free.
Вслухаючись у мелодію та слова забороненої десятиліттями пісні, тремтить не лише українське серце. Вона звучить як джерело віри, як пульс миру, який чути на всій планеті. Вона хвилює і зігріває душі тих, кому вона вже знайома, і тих, хто почув її вперше.
Американська серія платівок українських пісень, у якій «зафіксовано зразки майже всіх родів нашої пісні», вийшла у 1944 році під назвою Hear, Ukraine sing – «Слухай! Україна співає».
При кінці 1940-х років, уже після смерті Олександра Кошиця, фірма Сонарт перевидала серію українських пісень під тією ж назвою. Послухати весь альбом, і «Червону калину», можна також у YouTube за посиланням: Hear, Ukraine sing: Rus’-Ukrainian 33 1/3 rpm recordings, late 1940s. SONART 131. Hear Ukraine Sing–Alexander Koshetz: https://www.youtube.com/watch?v=wtgq_ SEfoVQ
Важливо відзначити, що перший аудіозапис пісні «Ой у лузі…» за океаном було здійснено у 1925 році Михайлом Зазуляком, українським артистом нью-йоркського оперного театру «Метрополітен-опера». Пісня у виконанні М. Зозуляка доступна у YouTube (Ой у лузі червона калина. Запис 1925 року (перший запис). Гімн Українських січових стрільців та УПА: https://www.youtube.com/ watch?v=UFYSUtJ4gV0).
Хоч життєві дороги світлої пам’яті Олександра Кошиця та о. Андрія Труха ніколи не перетнулися, але їхні тіла знайшли вічний відпочинок неподалік канадського міста Вінніпеґ.
Галина Кравчук, Вінніпеґ,
Канада
