30 квітня Верховна Рада України схвалила законодавство про створення спеціальної комісії, яка має визначити подальші кроки України щодо «деімперіалізації» Російської Федерації шляхом підтримки та взаємодії з національними рухами малих та корінних народів Російської Федерації. (Верховна Рада, 30 квітня; Антиімперський Блок Народів, 1 травня). Зусилля Києва щодо співпраці з неросійськими етнiчними народами в Росії та активістами, які були змушені виїхати з країни, привертали значно менше уваги, ніж використання Україною дронів проти російського агресора. Однак, оскільки війна Росії проти України затягується, Київ, схоже, готується активізувати та розширити ці ініціативи. (Meжа, 30 квітня).
Київ давно виявляє інтерес до етнічно української громади у межах Росії, а також до інших неросійських народів, які зазнавали утисків з боку Москви, розглядаючи їх як союзників у власній боротьбі проти російського імперіалізму. Після анексії українського Криму у 2014 році, та особливо після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, ці настрої лише посилилися. Українські парламентарі та посадовці дедалі активніше налагоджують контакти з неросійськими групами в Росії, пропонуючи підтримку їхнім прагненням та безпечний притулок для етнічних активістів-емігрантів. Водночас їм надаються можливості для проходження підготовки та створення військових підрозділів, які воюють разом з українцями проти Росії. (Детальний і ґрунтовно документований огляд дій Києва можна знайти на огляди Jamestown Foundation 24 червня 2025 року.)
Після тривалих затримок між заявами про наміри та реальними кроками Україна, схоже, готова активізувати цю політику в надії, що співпраця з неросійськими народами змусить Москву сісти за стіл переговорів. Інакше продовження війни може лише збільшити ризики дезінтеграції Росії. У довгостроковій перспективі українці сподіваються, що такі дії допоможуть перетворити простір на схід від України на державу або групу держав, здатних мирно співіснувати з Києвом (Window on Eurasia, 12 квітня 2025 року).
Новий закон Верховної Ради не містить конкретних планів щодо подальших дій Києва. Однак ця комісія, ймовірно, використовуватиме напрацювання інших парламентських груп, які вже працювали над цією політикою. Серед таких ініціатив: створення етнічних підрозділів із представників неросійських народів, які воюють разом з українською армією проти російських загарбників, офіційна підтримка Україною питань, важливих для цих народів, а також надання притулку етнічним активістам, змушеним залишити свої батьківщини.
Київ також продовжує підтримувати спеціальні програми підготовки молодих етнічних активістів із неросійських регіонів Російської Федерації та заохочує інші держави наслідувати цей приклад. Українські посадовці сприяють співпраці між неросійськими активістами та російськими емігрантами в надії зробити останніх більш прихильними до прагнень неросійських народів, а також розширити висвітлення подій у неросійських регіонах Російської Федерації — територіях, які часто залишаються поза увагою західних медіа або подаються крізь призму російської пропаганди.
Усі ці зусилля переважно очолювали парламентарі, а не представники виконавчої влади. Водночас президент України Володимир Зеленський неодноразово висловлював підтримку таким ініціативам. Через це український уряд інколи відставав від позицій депутатів Верховної Ради, оскільки змушений враховувати безпосередні наслідки своїх дій. Причини цього є типовими для демократичних держав: парламенти можуть просувати радикальніші ідеї, тоді як уряди підтримують їх або діють обережніше залежно від поточних національних інтересів. Саме тому реальні кроки України у цій сфері часто розглядаються як окремі ініціативи, а не як центральна державна політика, через що вони не привертають належної уваги медіа.
Однак нинішній розвиток подій дедалі більше підштовхує українську владу до реалізації саме того курсу, на якому наполягають парламентарі. Це може здивувати тих, хто вважає, що Україна втратила підтримку серед неросійських народів через удари дронів по їхніх територіях. Насправді ситуація, ймовірно, є протилежною. Українські удари по російських цілях у неросійських регіонах не лише демонструють, наскільки ці народи стали заручниками російської політики, але й показують, що Москва не бажає або не здатна їх захистити. Це, своєю чергою, може зробити їх більш готовими виступати проти Кремля. У такому контексті атаки українських дронів та розширення контактів Києва з неросійськими народами всередині Російської Федерації взаємно підсилюють одне одного.
Саме це, ймовірно, стало головною причиною, чому Верховна Рада створила цю комісію саме зараз, після багатьох місяців затримок. Водночас існує щонайменше ще п’ять причин, значення яких останнім часом лише зросло.
По-перше, Україна дійшла до висновку, що їй вигідно демонструвати світові, що Росія є імперією, і що для досягнення миру, не лише в Україні, але й ширше, ця імперія повинна бути трансформована або зруйнована.
По-друге, створення цієї комісії посилить побоювання у Москві щодо можливого хаосу та дезінтеграції Росії, змушуючи Кремль перекидати ресурси на протидію таким процесам.
По-третє, хоча підтримка Україною прав неросійських народів може посилити підтримку Путіна серед частини етнічних росіян, вона водночас може ще більше послабити його позиції у неросійських регіонах і навіть переконати дедалі більше росіян у необхідності нового підходу до управління державою.
По-четверте, в умовах посилення репресій у Росії дедалі більше представників неросійських народів можуть чинити опір або вирушати до України, щоб допомогти у боротьбі проти Путіна, процес, який у Москві вже сприймають як потенційну загрозу розпаду держави.
По-п’яте, і це, без сумніву, є головним занепокоєнням Києва нині, коли війна Путіна проти України триває вже п’ятий рік, усі ці фактори разом можуть створити додатковий тиск як усередині Російської Федерації, так і за її межами, змушуючи Путіна завершити війну, аби уникнути руйнівних наслідків для самої Росії.
Таким чином, те, що на перший погляд може виглядати як незначний парламентський крок у Києві, згодом може виявитися не менш важливим, ніж українські удари дронами по Російській Федерації. Більше того, дедалі більше людей, як у Росії, так і за її межами, можуть дійти висновку, що атаки українських дронів і розширення контактів Києва з неросійськими народами Росії є фактично двома сторонами однієї політики.
Пол Ґобл
Jamestown Foundation
