Pам’яті незабутньої Ніни Матвієнко, відомої української співачки, яка своїм солов’їним співом єднала українців
(10.10.1947 – 08.10.2023)
«Для мільйонів людей у світі вона була не просто обличчям України, а її співочою душею»
(О. Величко, ZNAKI)
Ніна Матвієнко належить до тих особистостей, яких неможливо не помітити чи забути. Саме такі люди роблять нас сильними і допомагають долати життєві перепони й творити добро.
Ніна Матвієнко виконувала чудові українські пісні так, як ніхто інший. У її співі було стільки щирості і доброти, духовної глибини і простору, неначе сама душа України співала. Її концерти були як ковток свіжого повітря у затхлій атмосфері совєтського псевдокультур’я. Саме тому популярність Матвієнко росла, зростала і повага до української пісні.
До того ж, її вишуканий національний стиль одягу, коса короною та горда постава вільної козачки вплинули на поширення національних елементів у одязі.
Лише незадовго до розпаду радянського союзу, у 1986 році, їй дозволили поїхати з концертами за кордон, де її вітали переповнені зали Канади, Америки, Кореї, Латинської Америки, Чехії, Польщі, Фінляндії та Франції.
Проте, нелегким був її шлях до такого високого рівня пошани.
Народилася вона у багатодітній, дуже бідній селянській родині, на Житомирщині, у важкий повоєнний час. Єдиним багатством для 11 голодних дітей був надзвичайно мелодійний мамин голос. Мама піснями прикрашала важку реальність і заслухані у пісню діти забували про голод, холод і злидні.
Коли Ніні було 11 років, її віддали до інтернату, де їй теж було несолодко. Після школи пішла працювати на завод, та мамина пісня живила її мрії. Ніна хотіла стати артисткою.
Варто зазначити, що Житомирщина, як і більша частина України, перебувала у російській окупації понад 300 років. російська імперія намагалася розтоптати все українське, а потім, у часи радянського союзу, диктатура намагалася знищити мову і українських селян, як носіїв національного духу, геноцидом через Голодомор та репресії. Постійно принижували і висміювали все українське: мову та пісню, народний одяг і традиції та віру, як примітивне і застаріле.
Багато хто не витримавав і піддався русифікації.
Успадкований незвичайний голос та наполегливість привели Ніну до класу вокалу при хорі ім. Г. Верьовки, що допомогло згодом стати солісткою цього відомого хору та інших знаних музичних груп. Ніна несла в собі та передавала через пісню оту непереможну українську індентичність.
Піснями вона нагадувала одурманеним пропаґандою людям, що вони українці, що володіють багатою спадщиною культури і традицій, що їх сила у єднанні, «бо багацько нас є».
Ніна мала також і літературний талант. Вона закінчила філологічний факультет Київського університету і писала статті та публікувала книги про свої фолкльорні розвідки пісенної спадщини. Крім того, її, як талановиту артистку, запрошували до участі у багатьох театральних виставах та фільмах.
Ніна Матвієнко всім серцем сприйняла проґресивні народні рухи: була членом Народного Руху України, підтримала Помаранчеву Революцію-2004 і Революцію Гідності-2013-14. Вона писала: «Я колись думала, що ми ніколи не вийдемо з цього рабства. Коли українська мова зневажалась, нею менше і менше стали говорити… Тепер я зрозуміла, що воскресла Україна. Воскресла у мові, воскресла духом».
Проте і вона своєю піснею, своїм надзвичайним голосом та співом вплинула на усвідомлення того, що значить бути українцем. Оті зерна любові і єдності, які гуртують сучасних українців на захист рідної землі, проросли з невмирущої волелюбності та родинних традицій, що віками передавалися через пісні.
Дуже шкода, що минулого року, у жовтні, велика українська «Квітка-Душа», Ніна Матвієнко, дочасно відійшла у засвіти. Та голос її продовжує жити у пісні і будити серця для єднання з Україною.
На відзнаку великого вкладу Ніни Матвієнко в українську пісенну культуру, хори «Левада-Оріон» Торонто запросили співачку Антоніну (Тоню) Матвієнко, доньку Ніни і її гордість, до Канади. Тоня успадкувала надзвичайно мелодійний мамин голос і виступить з концертами, присвяченими пам’яті її мами. Тоня продовжує родинну пісенну традицію і часом важко відрізнити, хто саме співає, мама чи донька.
Запрошуємо вас прийти на концерт Тоні Матвієнко 16 листопада, зануритись у чарівну неповторність пісні у її виконанні і нашу спільну надію – наш народ житиме вічно, бо має талант, що передається від роду до роду.
Частина прибутку від концерту буде спрямована на гуманітарні проєкти в Україні, на захист нації, яка має такий надзвичайний генофонд.
Пам’ятаймо слова Ніни Матвієнко: «Моліться за Україну! Вона варта цієї молитви».
Інформація про концерти на www.levadaorion.com
Лідія Смілка
