1 грудня виповнилося 130 років від дня народження Юліана Головінського, військово-політичного діяча, сотника Української Галицької Армії, крайового коменданта Української Військової Організації та крайового провідника Організації Українських Націоналістів.
«Був це бойової вдачі старшина, а водночас вирозумілий і добрий товариш, хоч часом й гострий у словах та в поведінці. Як я пізніше переконався, любив він риск, непотрібно – на мою думку – брав участь у бойових акціях, з’являвся на місці нераз несподівано в останній хвилі. Але любили його всі бойовики, за нього готові були в огонь і в воду…»
Член УВО Антін Вартовий.
Юліан Головінський народився у містечку Радимно біля Перемишля (зараз – на території Польщі). Навчався в гімназії міста Ярослав, але іспит зрілості склав у Львові. Подальшій освіті завадила Перша світова війна. Головінський вступив на службу до австрійської армії й з 1914 по 1918 роки воював на італійському фронті в складі 30-го піхотного полку. Дістав старшинський ступінь поручника, здобув ряд нагород за відвагу.
З проголошенням ЗУНР Головінський розпочав організацію українських збройних відділів на Любашівщині, які стали основою для формування 6-ї бриґади Української Галицької Армії (т. зв. Равської бриґади). Був начальником штабу, а згодом, у ранзі сотника, командиром. Пройшов Листопадову кампанію, а в 1919 році перейшов Збруч і був учасником вступу до Києва 31 серпня 1919 р. з’єднаних армій УНР та УГА.
Після переходу УГА до більшовиків сотник Головінський у квітні 1920 року приєднався до армії УНР. Згодом потрапив у польський полон, пройшов через польські табори для інтернованих (Фридріхвіц, Ялівець), звідки втік і дістався до Праги, де закінчив навчання, здобувши ступінь лікаря-ветеринара в місті Брно.
У 1924 році Юліан Головінський повернувся до Галичини, ставши членом Начальної Команди УВО. У складі Крайової Команди УВО займав посаду Заступника Крайового коменданта і Бойового референта. Наприкінці 1924 року став Крайовим комендантом УВО і створив леґендарну «Летючу Бриґаду». Він не тільки очолював її, але й особисто брав участь у організованих ексах, в тому числі і нападі на головну пошту Львова 28 березня 1925 року.
У 1927 році був заарештований польською поліцією у справі замаху на польського куратора Собінського. На суді захищав себе сам, спростував усі обвинувачення і був звільнений. Після цього польська поліція встановила за ним спостереження, що змусило відійти від активних справ УВО, щоб не наражати на небезпеку товаришів.
У червні 1930 року на Празькій конференції ОУН-УВО призначений Крайовим провідником ОУН на Західноукраїнських землях і Начальним командантом УВО.
20 вересня 1930 року Головінський був заарештований у Львові, протягом 10 днів у в’язниці його катували, однак нічого не сказав і нікого не видав. 30 вересня 1930 р. за дорученням вищих поліційних наставників аґент Радонь на дорозі до Глібович (ніби на слідчий експеримент) прив’язав закутого в кайдани Головінського до дерева і застрелив чотирма пострілами.
Похований Юліан Головінський був 2 жовтня 1930 року у Великих Глібовичах.
За матеріалами Українського
інституту національної пам’яті
