Від давніх часів наші предки дотримувалися багатьох обрядів, пов’язаних з культом предків та з вірою в безсмертність їхніх душ. Найбільше цих старовинних звичаїв збережено в різдвяний час, особливо на Свят-Вечір.
В уяві народу вся природа, і в полі, і в лісі, була застелена душами померлих. Люди вірили, що успіх залежить від природи, і тому закликали предків до участи. Господар вносив до хати сніп пшениці. Колоски цього Снопа-діда-Дідуха свідчать, що в цей спосіб вони беруть участь у Свят-Вечорі як почесні гості.
Ще й сьогодні на Свят-Вечір багато з нас вносять в хату Дідуха. А також, застеляючи святковий стіл, залишаємо місце для членів родини, котрі відійшли від нас.
На превеликий жаль, вже одинадцять років і особливо останні три, після повномасштабного вторгнення росії, все більше й більше наших сімей змушені залишати місце за столом для полеглих воїнів. А запис Скорботної Коляди у виконанні хору «Гомін» 28 грудня 2024 р. на Личаківському кладовищі у Львові лицарям, що знайшли там спокій, не можемо дивитися без глибокого переживання. https://www. youtube.com/watch?v=u6AJi_J4Ics
Як написано під цим відео, “Скорботна коляда – це різновид українських колядок, які мають трагічний або сумний зміст. Вони виникли як реакція на певні історичні події, трагедії, або втрати, що торкнулися народу чи окремих родин. На відміну від традиційних колядок, які зазвичай звеличують народження Ісуса Христа і несуть радісні, піднесені мотиви, скорботні коляди наповнені болем, журбою та роздумами про втрати і долю людей. Такі коляди є частиною народної традиції і відображають здатність українського фольклору інтеґрувати духовність та історичну пам’ять. Вони мають особливе значення для збереження національної ідентичності та пам’яті про пережиті труднощі’’.
Колядки та щедрівки є невід’ємною частиною наших Різдвяних та Новорічних свят. Вони існували задовго до християнства — деякі фахівці кажуть, що більше п’яти тисяч років— коли наші предки з колядою обходили сусідів, родичів та приятелів, співаючи колядки, зичили їм доброго року. Ці найстарші обрядові пісні спирались на природні сили та співали про силу роду та духу, сонця і врожай тощо.
Ритуально колядуючи з року в рік наші предки спричинилися до міцного закорінення цієї традиції в нашому народі. З неминучими змінами у побутовому житті народу заходили додатки та зміни до тематики цього культового співу. І так e нас залишилися зразки з усіх ер нашої історї.
Як пише Галина Котович у тексті ведучих: “Коляди і щедрівки — це жива традиція нашого народу. Ці пісні дають нам пізнати нашу історію, бо кожна епоха додавала свої коляди. Найдавніші описували хліборобськими мотивами народне життя, вірування і родинні свята. …Коляди княжої доби описують славні історичні походи наших князів на греків… Відмінну групу коляд і щедрівок створили християни після Хрещення України, зливаючи нову віру з існуючими темами. …Коляди дальших історичних часів згадують гетьманів і козаків, а в 20-му столітті стрільців та повстанців. …Відтак багато сучасних композиторів творять цікаві обробки прадавніх мелодій’’.
Найбільші зміни сталися в часи християнства. Та цікаво і важливо підкреслити, що християнська церква не забороняла нічого. Тільки замінювались деякі поняття і колядки тепер прославляли новонародженого Ісуса. Також з’явився вертеп.
Тільки за більшовиків колядки разом з церковними обрядами зазнали заборони. Лише з падінням радянської імперії вони сміло вийшли на поверхню.
З відновленням аґресії з боку нашого споконвічного ворога в 2014 році та з його повномасштабним вторгненням в 2022-ому, Україна знову страждає. В основі цієї аґресії— ідея знищення української нації через знищення ознак її ідентичності, її відмінності від «русского мира». Це наш східній сусід старається зробити століттями.
Та культурну пам’ять, яка міститься в наших колядках та щедрівках не так просто викрасти, засвоїти чи навіть вбити. Наші культурні атрибути, які настільки очевидні в наших колядках, повністю заперечують російські заяви про те, що ми брати.
Недавно я прослухалa запис восьмирічної давнини програми «Велич Особистості». https://www. youtube.com/watch?v=v-43Xbn 1ANw Говорила Ірина Фаріон про Миколу Леонтовича (13 грудня 1877-23 січня 1921), автора найвідомішого у світі «Щедрика», написаного саме на Донеччині, а який сьогодні лунає по цілому світі. Що сказала Ірина Фаріон? За що його вбили? В Леонтовича стріляли передусім як в композитора духовної музики. Більшовицька машина добре розуміла, що якщо ти хочеш знищити націю, треба забирати духовні опори. “За що? — сказала вона — Стріляти треба було в душу. А душа— це пісня і мова’’. Микола Леонтович був вбитий 104 роки тому; Ірина Фаріон — в липні 2024 р. Вічна та світла їм пам’ять!
Коляда прийшла до нас із давніх-давен. Вона пройшла усі етапи нашої історії. Вона живе і жити буде далі — як довго ми, українці, є на землі. Це наша спадщина і наша найміцніша зброя. Отож, тримаймося разом та колядуймо!
Першим концертом в історії Українськoго музичного товариства Альберти (УМТА) був саме концерт колядок та щедрівок. Відбувся він 14-го січня 1973 року. Цьогорічний концерт відбувся в неділю, 12 січня 2025 р. Це вже чотирнадцятий концерт, який відбувається в катедрах Едмонтону — виступи чергуються між православною та католицькою катедрами. Господарем цього року була українська православна єпархія Західної Канади, тож концерт відбувався в українській православній катедрі св. Івана.
Участь в концерті брали чотирнадцять різних хорів-колективів. Разом із їхніми директорами це 300 учасників.
Концерт розпочався спільною колядою. Увійшов хор «Дніпро» і присутні встали, щоб разом з ним заспівати БОГ ПРЕДВІЧНИЙ. Відтак виступила Ірина Шмігельська, тимчасова голова УМТА, зі словом привітання.
Концертовою програмою керували Леся Погорецька та Адріян Зміївський. Текст, котрим користувались ведучі, приготувала Галина Котович, членом та секретарем УМТА. Програма проходила як слідує:
ДИВНАЯ НОВИНА (муз. Лозинської, обр. М. Дацка);
ДНЕСЬ ПОЮЩЕ (обр. К. Стеценка); хор «Дніпро», дириґентка: Ірина Шмігельська;
ХАЙ ІСУС, МАЛЕ ДИТЯ, БЛАГОСЛОВИТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ (обр. І. Федишиної); ТАМ ВО БАХМУТІ (сл. і муз. О. Вітвіцького); НОВА РАДА СТАЛА; шкільний хор св. Матея, дириґентка: Наталя Онищук;
КОНДАК РІЗДВА ХРИСТОВОГО (обр. О. Тарасенка, розспів Супрасльського Монастиря); ОЙ НЕ СПІТЬ, НЕ СПІТЬ (обр. О. Тарасенка); чоловічий хор «Аксіос», дириґент: Майкел Цауґ;
ВСЕ В НАC СЬОГОДНІ РАДІСТЮ НАПОВНИЛОСЯ (муз. А. Гнатишина);
ДИВНАЯ НОВИНА (обр. М. Леонтовича);
СВЯТЦІ СИДІЛИ (обр. Р. Гурка), церковний хор католицької парафії св. Василія, дириґентка: Єлисавета Лісова-Андерсон;
НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ АНГЕЛ ПРИЛЕТІВ (обр. нев. автора);
ІСУСЕ МАЛЕНЬКИЙ (сл. Н. Щирої, муз. А. Попруги, обр. О. Токаря);
ЗВІСТКУ ЯНГОЛ СПОВІСТИВ (сл. Н. Семени, муз. А. Попруги, обр. О. Токаря),
хор «Верховина» при Спілці Української Молоді, дириґентка: Наміша Ґрінінґ;
РІЗДВЯНА РАДІСТЬ, Рідна Школа при парафії св. Юрія Переможця, учні 2-ої кляси, музичний керівник: Анна Крупа, директорка школи: Оля Миц;
У НАДІЇ БОЖА МАТИ (обр. В. Грицишина, ред. для міш. хору О. Токаря), солісти: Майанна Картер, Юліанна Тінґа;
ЧИ ЗНАЛА, ДІВО, ТИ? (сл. М. Лаврі, муз. Б. Ґрін, обр. О. Токаря), камерний хор «Капела Киріє» та камерний хор при Королівським університеті, дириґентка: д-р Меланія Туржон;
НЕБО ЯСНІ ЗІРКИ ВКРИЛИ (обр. Б. Сегіна);
ЩЕДРИК (муз. М. Леонтовича);
В ЗЕЛЕНІМ ЛІСКУ (обр. З. Лавришина), вокальне тріо «Земля»: Наталя Онищук, Ірина Тарнавська, Сузанна Лин;
ЩЕДРИК (муз. М. Леонтовича, обр. для бандури Б. Стандара);
А МИ ЛЮДИ ПОДОРОЖНІ (Волинська коляда, обр. В. Ткачук), ансамбль бандуристів «Феєрія», музичний керівник: Оксана Коломієць;
ВО ВИФЛЕЄМІ ЗОРЯ СІЯЄ (композитор невідомий), супровід: ансамбль бандуристів «Феєрія»;
ОЙ ДОБРИЙ ВАМ ВЕЧІР (обр. Я. Карпія); БУДЬТЕ ЗДОРОВІ (обр. О. Ярмакої), український народний хор «Вітер», дириґентка: Леся Погорецька;
В ВИФЛЕЄМІ НОВИНА (обр. Василів, І. Тарнавської);
ДЗВОНИ ДЗВОНЯТЬ (сл. Т. Угрини, муз. М. Дацька, обр. І. Тарнавської), хор парафії св. Юрія Переможця, дириґентка: Ірина Тарнавська;
У НАДІЇ БОЖА МАТИ (обр. В. Грицишина), солісти: Петро Тарнавський, Тарас Байдала;
А ВЧОРА ЗВЕЧОРА (обр. Ю. Антківа, перек. на чол. хор В. Морозова), український чоловічий хор Едмонтону «Явір», дириґент: В’ячеслав Морозов;
РАЙ РОЗВИВСЯ (муз. Ю. Антківа);
ОЙ НАРОДИ ВСЬОГО СВІТУ (сл. і муз. З. Филипчука, обр. М. Гусар), солісти: Соломія Катеринчук, Зоряна Мерінова, Лев Булик, камерний хор «Нове життя», дириґентка: Олександра Гринюк;
ПРЕЧИСТАЯ ДІВО (обр. В. Якимця);
НОВА РАДІСТЬ ДНЕСЬ ПРИЙШЛА (сл. і муз. М. Ласечка), хор української католицької катедри св. Йосафата, дириґент: Деніс Луцишин.
Перед останньою точкою концерту виступив настоятель катедрального храму о. Корнилій Зубрицький з коротким словом. Він слушно завважив, що ми думаємо, що вже чули усі колядки, які тільки є, але концерт, який щойно відбувся, показав нам ,що це зовсім не так!
Концерт завершився співом усіма присутніми коляди ВО ВИФЛЕЄМІ. Багато присутніх перейшло до авдиторії на перекуску.
Вступ на концерт при дверях був за добровільними датками. Ціль збірки: “Orphanage Project in Ukraine Fund”, Фонд при Західній єпархії УПЦ Канади, який надає необхідну підтримку сиротам та постраждалим від російської аґресії. Збірка принесла $ 4,310. Щиро дякуємо жертводавцям!
Закінчую цей допис молитвою:
Царю Небесний, Джерело світла,
Твоїм промінням встели нам шлях,
Щоб в душах наших радість розквітла,
Щоб запалала віра в серцях.
Царю Небесний, Всесильний Боже,
Мудрість і силу й ласку нам дай,
Щоб подолати діло вороже,
Визволить рідний, батьківський Край.
Царю Небесний, Боже Єдиний,
Будь нам зорею в ночі тривог,
Знаком, що з нами в кожну хвилину
Сила і Правда, з нами наш Бог.
Орися Олійник, член УМТА
