На межі Тернопільської та Рівненської областей завершилася 21-ша всеукраїнська спортивно-патріотична теренова гра «Гурби–Антонівці», яку з 2003 року організовує Молодіжний Націоналістичний Конгрес.
Упродовж чотирьох днів, з 7 по 10 травня, близько 150 учасників з усієї України проходили випробування витривалості, командної взаємодії та сили характеру у лісовому масиві, що має особливе історичне значення.
Саме тут у 1944 році відбувся найбільший бій УПА проти військ НКВС — бій під Гурбами, або так званий «Гурбинський мішок». Сьогодні це місце щороку збирає учасників теренової гри, які вшановують пам’ять борців УПА, що ціною власного життя боролися за Українську державу.
«Гурби–Антонівці» вже понад два десятиліття залишаються не лише грою, а й середовищем, де молодь вчиться брати відповідальність, діяти в складних умовах та працювати в команді.
Цьогорічна гра була присвячена пам’яті учасників теренової гри, які загинули, захищаючи Україну в російсько-українській війні. Під час офіційного відкриття учасники вшанували пам’ять полеглих “гурбівців”, які в різні роки були організаторами, ройовими, курінними та учасниками гри, а згодом стали до боротьби за Україну.
Над проведенням гри щороку працює велика команда організаторів, волонтерів та військовослужбовців, багато з яких свого часу самі проходили гурбівський терен.
Протягом 60 годин безперервної гри учасники діяли в умовах постійного руху, обмеженого сну та складного лісового терену площею 20 км². Два курені — «Вовки» та «Леви» — змагалися за перемогу, використовуючи тактику, швидкість, орієнтування на місцевості та командну взаємодію. Основною метою було захопити прапор суперника та зберегти власний. Життя учасника символізувала нарукавна пов’язка, яку намагалися зірвати суперники.
Цьогоріч курені виступали під власними гаслами, які відображали їхній характер та стиль гри. Курінь «Левів» обрав гасло «Silentum. Celeritas. Victoria» («Тиша. Швидкість. Перемога»), тоді як курінь «Вовків» — «Страху нехай не знаю я».
Підготовку до гри команди розпочали ще взимку. Голова Тернопільського осередку МНК та курінна «Вовків» Світлана Гаврих розповіла: «Перед грою у нас є декілька завдань. Перше — це, звісно, перемогти, ми сюди їдемо за перемогою, але окрім цього завдання, є інші. Прокачування власних навичок орієнтування, роботи в команді, взаємодія, лідерські скіли».
Курінь «Левів» цьогоріч складався з учасників Дніпровського та Львівського осередків. Їхня курінна Катерина Глущенко зазначила: «Я вважаю, що однією зі складових є саме моральна підготовка куреня. Цього року ми обрали нашим гаслом “Тиша, швидкість, перемога”. І це свідчить, що ми не голослівно кричимо, що ми круті чи класні, а ми обрали собі тактику доводити результатом та справами, а не словами».
Поза основним ігровим процесом, учасники проходили підготовку з орієнтування на місцевості, основ радіозв’язку та взаємодії в групах. З кожним роком гра стає складнішою: команди вдосконалюють маневри та дедалі ретельніше готуються до терену.
Додаткового напруження грі традиційно додавала «третя сила» — диверсанти. Для того щоб здобути перемогу, команди мали знаходити ворожі прапори та зривати стрічки з суперників, які символізували «життя».
Для багатьох учасників «Гурби» — це не лише випробування, а й спогади, які залишаються на роки. Безсонні ночі, десятки кілометрів лісом, командні рішення під тиском і люди, які стають побратимами — усе це формує особливе середовище, до якого щороку повертаються знову.
Теренова гра «Гурби–Антонівці» вже давно вийшла за межі звичайного змагання. Багато її учасників сьогодні захищають Україну у лавах Сил оборони, а гасло гри «Вчора наш терен — 20 км², а сьогодні — вся Україна!» набуло особливого змісту в умовах повномасштабної війни.
За результатами гри перемогу у «Гурби–Антонівці 2026» здобув курінь «Левів» із рахунком 417:371.
