До 140-річчя від дня народження митця
«Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини», – писав мистецтвознавець Федір Ернст про Георгія Нарбута.
9 березня 2026 року минає 140 років від дня народження митця, який за короткі 34 роки життя зумів зробити неможливе — створити візуальний образ української державності. Його творчість стала не лише мистецьким явищем, а й актом національного самоутвердження.
Народився Георгій (Юрій) Нарбут поблизу Глухова на Чернігівщині (нині Сумська область) у старовинній, хоч і збіднілій родині. Його дитинство не було сповнене розкішшю художніх матеріалів — навпаки, бракувало навіть олівців і фарб. Та це не завадило майбутньому генію: з синього обгорткового паперу від цукру він вирізав дивовижні силуети — пейзажі, постаті людей і тварин. Ці витинанки стали першими проявами його неповторного стилю.
Уже в ранніх роботах відчувалася тонка декоративність, увага до силуету, ритму й орнаменту — риси, що згодом визначать його як одного з найвишуканіших графіків свого часу.
Справжню славу Нарбуту принесла обкладинка до казки Ганс Крістіан Андерсен «Соловей» (1912). У цій роботі художник майстерно поєднав стилістику традиційної китайської гравюри з елементами ампіру. Відтоді його ім’я стало відомим у мистецьких колах як символ бездоганного смаку й оригінальної манери.
У 1912 році він створює власний герб із промовистим написом: «Мазепинець полку Чернігівського Глухівської сотні, старшинський син, емблем і гербів живописець», підкреслюючи зв’язок роду з гетьманом Іван Мазепа. Так художник не лише творив мистецтво, а й осмислював історичну тяглість української державності.
Художник Української революції
1917 року Нарбут повертається до Києва — і саме тут розкривається його державотворчий геній. У період Української революції він створює перші українські паперові гроші — карбованці, гривні, шаги, модернізує тризуб як державний герб, оформлює поштові марки, плакати, урядові документи.
Його «Українська абетка» — справжній шедевр книжкової графіки, де кожна літера оживає у бароковій пишності та витонченості ар-нуво. Він ілюструє «Енеїду» Котляревського, переосмислюючи класику в національному стилі.
Нарбут був не лише художником, а й першим ректором Української академії мистецтв, харизматичним організатором мистецького життя Києва, ініціатором барокових карнавальних вечорів, що поєднували традицію й модерн.
Доля відміряла йому лише 34 роки. У травні 1920 року після тяжкої хвороби Георгій Нарбут помер. Та навіть за цей короткий час він встиг здійснити культурну революцію — «графічно українізувати» націю.
Коли вороги заперечували саме існування України, Нарбут намалював її так переконливо, що заперечити стало неможливо. У його роботах Україна постала як держава з глибокою історією, шляхетною символікою та впевненим майбутнім.
Вшанування пам’яті
І сьогодні спадщина митця залишається актуальною. У 1992 році його марку «Молода Україна» було відтворено на перших поштових марках незалежної держави. У 2006 році Укрпошта випустила поштові марки, конверти та штемпель до 120-річчя художника, а Національний банк України — пам’ятну монету із силуетним автопортретом Нарбута, його особистим гербом та фрагментом банкноти 1918 року. У 2008-му пошта України створила поштові блоки до 90-річчя перших українських марок.
Одним із найпотужніших рушіїв державності є мова. Та чи замислюємося ми над тим, наскільки важливими є шрифт, форма літери, естетика написання? Як через лінію, орнамент, композицію можна передати історію нації, її боротьбу й мрію про майбутнє?
Саме ці питання, очевидно, визначили масштаб постаті Георгія Нарбута. Він зумів поєднати історію й модерн, традицію й новаторство. Він створив не просто ілюстрації — він сформував візуальний код української держави.
Минуло 140 років від дня його народження, а створений ним образ України й досі залишається впізнаваним, актуальним і надзвичайно сучасним. Бо Україна, яку намалював Нарбут, — була, є і буде.
Михайло Гуцман
Фото: НАОМА
