Погляд на ситуацію зі столиці України
Так, українці втомилися від війни, яку їм нав’язала росія, від величезних жертв, руйнувань і втрат, а також від зволікань її західних прихильників, особливо США під керівництвом Дональда Трампа.
Так, українці хочуть закінчення війни, але не за будь-яку ціну: перш за все, вони не хочуть капітулювати, віддавши росії все, що вона захопила чи вимагає на даний момент.
Президент Зеленський чітко дав це зрозуміти. Він також наголосив, що Конституція України не дозволяє ні йому, ні будь-кому іншому віддавати її територію.
Тут виникають питання: а як же міжнародне право, Статут ООН? Чи заплатить росія за жахливі наслідки війни?
Однак факт залишається фактом: росія окупувала близько 20% території України, а адміністрація Трампа своїм заспокоєнням росії послаблює будь-яку спільну реакцію Заходу.
Отже, в таких складних умовах реалістичним і прагматичним компромісом може бути тимчасове прийняття статусу-кво на місцях де-факто, але, звичайно, не де-юре.
І тут виникають інші нагальні питання: що робити з мільйонами переселенців з цих окупованих територій, які стали біженцями за кордоном або внутрішньо переміщеними особами в Україні?
І хто допоможе Україні впоратися з величезним завданням відбудови, якщо її безпека і перспективи підривають потужні зовнішні сили, що діють у своїх цинічних інтересах?
То що ж має отримати Україна в обмін на вимушені поступки, які, судячи з усього, зараз обговорюються – землю в обмін на мир? Звичайно ж, не лише тимчасове припинення вогню чи закриття повітряного простору?
Які ґарантії безпеки отримає Україна в обмін на тимчасове прийняття беззаконного і, по суті, варварського захоплення та розграбування її території росією, вигнання чи знищення її українських мешканців і небезпечного порушення міжнародного права?
Це має бути щось на кшталт прискореної інтеґрації в НАТО та/або ЄС. Інакше, як усім відомо, росіяни просто перегрупуються і знову нападуть, коли їм буде вигідно, і разом із Китаєм, Іраном, Північною Кореєю та країнами БРІКС вважатимуть Захід вичерпаною силою, якій можна безкарно кидати виклик.
Коротше кажучи, напевно знайдуться ті, хто готовий погодитися на мир за будь-яку ціну. Але вони в меншості.
Українці надто добре знають, що означає російська окупація і влада – варварське знищення їхньої нації – їхньої демократичної опори на східному кордоні Європи – і тріумф російського деспотичного антизахідного імперіялізму.
Українці знають, що повинні вистояти, навіть якщо їх покинуть або зрадять їхні, нібито, друзі. Знищення, рабство або опір до кінця – ось гірка реальність і вибір, перед яким вони стоять.
Сьогодні, в ці непевні часи, українці покладаються на розуміння, солідарність і підтримку вільного світу, а не на ілюзорні, корисливі угоди з дияволом, які неминуче приведуть до пекла деяких, а можливо, й усіх їхніх сусідів.
Карикатура Сергія Коляди
«Київ Пост»
