Метаморфози
Боротьба з московськими нелюдами триває й на спортивному фронті. І, так само, з перемінними успіхами.
Нині вже достеменно знати, що на Олімпійських іграх 2026 року, що відбуватимуться в італійських Мілані та Кортіна-д’Ампеццо, не буде так званої збірної Росії з хокею. Москалів не допустили згідно рекомендацій Міжнародного олімпійського комітету щодо їхніх так званих атлетів у командних змаганнях. Разом із тим, високий чиновник Національної хокейної ліги Білл Дейлі заявив про ймовірність участі кацапів у Кубку світу 2028 року, що відбувається під егідою НХЛ. Невідомо, чим керуються головні світові «хокеїсти», коли ганьбляться дивними заявами. Треба розуміти, що геноцид великого народу в центрі Європи, в ХХІ столітті, справедливо є для МОК логічним фактором усунення терористичної федерації від змагань із цивілізованим світом, а для цієї НХЛ злочини Москви супроти людства не є вагомими. Прикро констатувати, але такі подвійні стандарти у світі спорту непоодинокі.
У далекій Чилі українське консульство та українська діаспора декілька разів закликали тамтешню федерацію футболу схаменутися й скасувати запланований на листопад матч збірної цієї країни супроти москалів, що має відбутися в Москві. Наразі, марно. Чимало нині тих, що для них людська кров на грошах – водиця. Ось і чилійці спокусилися на кривавий кремлівський гріш. Мовляв, їхній вояж на болота «має винятково спортивний характер і покликаний зміцнювати міжнародне співробітництво». Вони закидають Україні політичну провокацію, погрожують офіційною скаргою до Всесвітньої асоціації футболу. Заявляють про відсутність формальних угод з українською стороною, відтак, не зобов’язані брати до уваги позицію України. Отже, вони не беруть до уваги й усе це зло, яке чинить нині Московія в Україні. Наше консульство резонно попередило чилійців, що повідомить Українську асоціацію футболу переглянути співпрацю з їхнім головним футбольним відомством.
Варто нагадати, що з москвинськими нелюдами вже провели так звані товариські матчі чимало збірних. Головно, маловідомих. Українська асоціація футболу, що її нині чолить Андрій Шевченко, давно мала б прийняти відповідну резолюцію щодо країн, які не соромляться змагати з москалями. На ганьбу УАФ, до відповідної ініціативи закликають українці з іншого боку світу. Щодо продажної ФІФА, то годі очікувати на її адекватне реагування. Лояльна, наскільки то нині можливо, до Московії, вона всіляко закриватиме очі на всі ці «зміцнення міжнародного співробітництва» із кривавими нелюдами.
Треба визнати, аби вимагати щось у чилійців та інших чужинців, маємо навести лад у себе, зі своїми спортсменами. На Відкритому чемпіонаті Великої Британії з-поміж юніорів Wimbledon-2025 тенісист із Хмельницького Микита Білозерцев відмовився спілкуватися із журналістами українською мовою. Його тренер, болгарин Стефан Пантов, заявив, що 16-річний українець буде відповідати на запитання англійською або російською мовами. Ганьби та сорому додалося, коли журналісти, заскочені таким розвитком подій, відмовилися від інтерв’ю. Цей Білозерцев вважається доволі перспективним тенісистом, посідає 20-ту сходинку у світовому юніорському рейтингу. Але що нам з того? Чи потрібні Україні такі майбутні чемпіони? Подейкують, що в планах цього спортсмена змінити громадянство на болгарське. Нехай. То його особисте. Тим паче, шкодувати ні за ким. Але, якщо цей «поліглот» наразі репрезентує Україну, то має поважати її, зокрема й державну мову.
Wimbledon-2025 виокремився низкою дивних подій. Дружина короля Чарльза ІІІ королева Камілла була на чвертьфінальному поєдинку москальки Мірри Андрєєвої з швейцаркою Беліндою Бенчич. Імовірно, сталося випадково. Саме в цей час королева мала нагоду відвідати поєдинок одного з найпрестижніших тенісних турнірів світу. Пікантності ситуації додає той факт, що Андрєєва знана своєю всебічною підтримкою кремлівського кривавого нелюда. Вона систематично схвалює у соцмережах дописи пропутінського «Народного фронту», що допомагає окупантам чинити звірства в нашій країні і перебуває під санкціями Європейського Союзу, Швейцарії, Канади й України.
Ця Андрєєва не цурається й спільних світлин із активістами «Народного фронту» гірськолижником Антоном Єнджиєвським, що надсилав допомогу окупантам, та Миколою Олюніним, який був довіреною особою нелюда-ліліпута на так званих президентських виборах у Московії.
Доволі дивно, але на «Вімблдоні» москалів не бракує. Те, що перебувають вони там як нейтральні спортсмени, не має вводити в оману. Тим паче, що ведуть вони себе там притаманно репрезентантам боліт. Андрєєва, Самсонова та Павлюченкова зазнала поразок. Остання прийшла на післяматчеву прес-конференцію з пивом. Кацапам попри мешти, що «Вімблдон» – аристократичний турнір, який вважається еталоном найвищої тенісної культури. Якось не вельми аристократично, коли на турнірі за представницею кривавої терористичної імперії спостерігає сама королева, а високі тенісні ідеали москалі поливають пивом.
На іншому континенті, у З’єднаних Штатах Америки, відбувався не менш престижний змаг – клубний чемпіонат світу з футболу. Один із грандів – мадридський «Реал» – у напівфіналі поступився французькому «ПСЖ». Перед грою прес-служба іспанського клубу відзняла відео, що в ньому гравці мали вимовити слово «напівфінал» рідною мовою. Бельгієць Куртуа, француз Мбаппе, хорват Модрич, турок Арда Гюлер, німець Рюдігер, бразильські «легіонери» команди так і вчинили. Коли дійшло до українського воротаря клубу Андрія Луніна (на світлині), той сказав «полуфінал». Себто, москальським «язиком». Очевидно, незумисне. Не подумав або й не знав. Що гріха таїти? До повномасштабного вторгнення кацапів лічені українські гравці послуговувалися рідною мовою. Згодом, усі без винятку заговорили солов’їною. І доволі успішно. Але, більшість зробили це для загалу. У своїх родинах вони й надалі послуговуються «язиком». Уродженець Берестина що на Харківщині Андрій Лунін – не виняток. Звідси й конфуз, який стався з 26-річним гравцем національної команди України.
Шквал критики не забарився. Хто і як тільки не «скубав» Андрія. Називали його вчинок ганебним, що має говорити українською і так далі і таке інше. Прикрість, яка його спіткала, воротар наразі не коментує. Треба нагадати, що в чисельних інтерв’ю говорить він українською. Йдеться про одне-єдине слово. Чисельні мудрагелі кинулися повчати Андрія – «півфінал», «півфінал»! Видко, вони безгрішні, раз так беззастережно шпурляють каміння в бік Луніна. Як на мене, «півфінал» – ніщо інше як калька «полуфінал» з москальського «нарєчія».
На болотах одразу дали хід цьому випадку. Так званий депутат кацапської так званої думи Дмитро Свищев навіть перейнявся подальшою долею Андрія Луніна. Цей москаль заявив, що Україна не захищає своїх громадян, що більшість українців вважають «язик» своїм рідним, що кожна людина має право говорити тією мовою, яку їй дали батьки. Той факт, що до широкомасштабного вторгнення його терористичної федерації в Україну, Андрій Лунін завжди і всюди послуговувався лише «язиком», Свищев, який перебуває під санкціями Євросоюзу, США, Великої Британії та інших країн, у своїй словесній діареї оминув.
Та й говорити іншою мовою не означає бути прихильником країни, в якій вона офіційна. Лягає спомином переможний вересневий поєдинок 1998 року між збірними України і так званої Росії у відбірному циклі на континентальну першість. Тоді, у ще вельми скаліченому «язиком» Києві, на НСК «Олімпійський», понад 82 тисячі вболівальників спершу засвистали так званий гімн Московії, а далі, впродовж усієї гри, систематично скандували: «Бєй, бєй маскалєй!».
Григорій Жибак
