5 липня у Музеї Львівського Будинку офіцерів представили унікальний трофей — м’які ноші, на яких виносили з поля бою під Бахмутом поранених українських захисників і на яких назавжди застигли плями їхньої крові. Кажуть, що усі захисники, яких винесли на цих ношах, вижили. Тому їх і назвали «бахмутською плащаницею». Їх передав музею захисник нашої країни, медик Володимир Розвєзєв з позивним «Пасічник». Привезла до музею ноші тимчасово переміщена киянка Наталія Сулейманова, яка зараз волонтерить у художньому музеї Івана Біласа у Трускавці.— Це тактичні ноші бойового медика Володимира Розвєзєва, — каже пані Наталя. — Відтепер вони стануть експонатом цього музею. Від початку повномасштабного вторгення росії в Україну пан Володимир пішов на фронт бойовим медиком. У нашому волонтерському центрі ми не лише шиємо одяг і відправляємо на фронт, а й допомагаємо бойовим медикам у вирішенні багатьох питань.
Пан Володимир дав собі таку обітницю: якщо залишиться живий, то обов’язково забере ті ноші, на яких винесли сотні поранених, щоб вони залишалися серед цивільних, як нагадування, якою ціною нам даються маленькі перемоги. Ці ноші не прості — річ у тім, що усі поранені, яких пан Володимир виносив на цих ношах, вижили. Кров, що закарбувалася на цих ношах, це кров живих людей, які героїчно боролися за волю і незалежність нашої країни і наближали крок за кроком перемогу. Пан Володимир передав ці ноші мені і попросив, щоб я передала їх у таке місце, де б вони стали символом незламності наших хлопців і дівчат.
— Пані Наталю, це правда, що у народі ці ноші називають «бахмутською плащаницею»?
— Це їх так назвав бойовий медик пан Володимир, і назвав їх так неспроста. Мабуть, через спадковий погляд на речі. Дідусь пана Володимира був священником. 45-річний Володимир — уродженець Чаплинки, що на Херсонщині. Його дідуся було арештовано, а коли священника репресували і він повернувся, відмовився служити совєтській новоствореній церкві. І дідусь став пасічником. Його онук, який воює проти російської орди, має позивний «Пасічник». Зрештою, він також дипломований бджоляр. А ще він випікає фантастичні пляцки, обожнює класичну музику. Мріє після нашої Перемоги повернутися до своїх бджілок. До речі, батьки пана Володимира виростили чудових дітей, а їх у них народилося аж п’ятеро. Троє синів захищають українську землю — Володимир, Юрій і Микола.
Серед гостей музею Будинку офіцерів побачила відомого актора, який давно захищає Україну і також був поранений під Бахмутом, Дмитра Лінартовича.
— Боюся бути впевненим на 100 відсотків, але, можливо, і мене виносили після поранення на цих ношах, — сказав журналістці «Високого Замку» пан Дмитро.
— Я приїхав не просто відвідати чудове місто Лева, а на запрошення Львівського військового ґарнізону з метою численних виступів у шпиталях, на полігоні, у військовій частині. Маю намір представити свої словоспіви. До міста Лева привіз унікальну програму, буду читати власні вірші без музичного супроводу. Хочу підтримати військовослужбовців, їхніх матерів, буду ділитися «херсонським, соледарським і бахмутським» досвідом, хочу розповісти тим, хто сидітиме у залі, про війну, про нашу Батьківщину та наш героїчний народ.
Галина Ярема,
«Високий Замок»
