Українська режисерка, кінознавиця, сценаристка, продюсерка, акторка, журналістка, авторка, письменниця та поетеса. Член Спілки Кінематографістів України.
Закінчила Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого за спеціальністю
«Кінознавство». Має великий доробок у телевізійних постановках, написанні сценаріїв для кіно і телебачення, створенні авторських культурно-мистецьких телепрограм та в режисурі. Стрічки А. Матешко брали участь участь у численних кінематографічних фестивалях, де режисерка та її фільми були відзначені почесними нагородами в різних номінаціях: Ґран-прі, Краща чоловіча роль, Краща дитяча роль, Спеціальна відзнака — Запорізька сінерама, 3-тє місце в номінації «Ігрове кіно», 3-тє місце в категорії «Професійний некомерційний фільм», Найкращий фільм-дебют – Премія НCКУ, 2016.
Стрічки Анастасії Матешко також були представлені на міжнародних та вітчизняних фестивалях: Short Film Corner Festival de Cannes, 2015, Франція; Ljubljana International Short Film Festival, 2015, Словенія; KISFF, 2015, Україна; Одеський МКФ, 2015, Україна; Naoussa International Film Festival, 2015, Греція; ГОГОЛЬFEST’15:СУКON, 2015, Україна; Кіно медіафестиваль для молоді «Кіномаршрут», 2015, Україна; Рівненський міжнародний кінофестиваль «Місто Мрії», 2016, Україна. short filmfest».
Анастасія Матешко – авторка вже відомих фільмів для дітей та молоді «Трубач», «Фокстер та Макс», які з великим успіхом були представлені аудиторії у Торонто (Канада).
Зараз, перебуваючи у Торонто як авторка та режисерка, Анастасія Матешко працює над документальним фільмом про УСОМ ( Українську Спілку Образотворчих Мистців Канади).
Пропонуємо увазі читачів поезії Анастасії Матешко.
Діва Марія
Як мені молитися за тебе?
Руни малювати по світлині?
Чи ночами кликати у небо,
«Благодатна радуйся, Маріє!»
Як мені боятися за тебе?
Щоби не наврочити навмисно.
Тьохкає пташиною між ребер,
Сказане «Возрадуйся, Пречиста!»
Тихо, серце! Нині безшелесно
Навіть море тягнеться за обрій.
Майже промайнула цяя весна,
Силоміць посвячена у горе.
Як мені картатися за тебе?
Втілилося повенем повір’я.
Вибухом корчовані дерева
Лодями сплавляються у вирій.
А над ними сяючі покрова.
Мати Богородиця повстала.
— Як тебе любити, мій народе?
Як би не любила, все замало!
Колискова
— Навіщо ти цілуєш квіти, мамо!?
— Я в них ховаю спомини й надії,
І змійку зморшки й перші посивілі
Рядки у косах, що лягли зарано.
— Навіщо ти гукаєш птахом в гаї?
— Я роздаю слова із колискових,
Що вам, синам співала на світанні,
Аби вони дощами йшли додолу.
— Навіщо ти у білому в діброву?
— Бо чорне вбрали божі наречені,
А я в зеленім шумі знов і знову
Рахую зорі-миті незліченні.
— Навіщо ти блукаєш снами, мамо?
— Бо є краї, де янголів лікують.
Допоки тіло вербою не стало,
Душа йому знаменнями звітує.
Лист з фронту
Набивається в очі земля —
Сіль та попіл — розпечена й сива.
Там, на іншому боці життя
Залишайся, будь ласка, красива!
Ріжуть плечі мотузки мішка
Берці за ніч набрались вологи.
Залишайся красива, прошу,
Може ще перетнуться дороги.
Може ще наламаєм бузок,
А як осінь, то гілку ліщини.
Ти зариєш долоні в пісок
І оголено стиснеш плечима
І за мить обізвешься: «Зажди!»
У мовчанні обидва відверті.
Залишайся красива завжди
На зворотньому боці од смерті!
Рондо
Хода легка і невагома.
На срібних ґудзиках пальто.
Лише в очах важіє втома —
— Не вдома! Боже, як давно!
Висока зачіска, як в дами
З картин нуару! — Застібни!
В кишеню падають каштани
— Вони, здається, їстівні.
Дерев червоне розгалуззя.
В каміннях потайки струмки.
— От тільки смак у них не дуже,
Гіркавий, майже, як думки!
Дають Сен-Санса. Скрипка в рондо
Виводить тему на повтор.
Крізь хмарочоси у Торонто
Блищить Михайлівський собор.
На окулярах мокрі скельця,
З Гудзону вітер. Дивний сон!
Чомусь здається, ніби в серці
Золотоверхий передзвон.
Хода легка і невагома.
На срібних ґудзиках пальто!
Зі сходів лине: Я вже вдома!
Не озивається ніхто.
