Цей артилерійський підрозділ окремої десантно-штурмової бриґади підтримує вогнем десантників, які воюють на передових позиціях. Їхня зброя — британська гаубиця L119. На рахунку — багато знищеної техніки та живої сили окупантів.
У взводі практично всі — мобілізовані. Командує ними колишній учитель математики Анатолій.
— Математика дозволила зробити мені кар’єру в армії, дорости до командира взводу, — говорить він. — В артилерії треба швидко рахувати. І я це вмію.
Дмитро нині командир розрахунку гармати, а до 24 лютого 2022 року був працівником ІТ-компанії. У день широкомасштабного вторгнення він із батьком виїхав з міста Суми в Житомир, щоб призватися до ЗСУ. На автодорозі біля Сум вже стояли російські танки. Однак Дмитру та його батьку вдалося безпечно проїхати.
Микола — номер розрахунку гармати. До широкомасштабного вторгнення — історик і науковець. Він навчався в аспірантурі, писав наукову роботу і збирався стати доктором філософії в галузі історії. В лютому 2022 року став добровольцем. Служив у стрілецькому батальйоні, а згодом був переведений в окрему десантно-штурмову бриґаду.
— Я тут для того, щоб воювати, — розповідає він. — Наукова робота та історія стоять на паузі. Повернуся до цього після перемоги. Мені часто пропонують записувати для історії все, що тут відбувається, але тепер не до того. Я повністю зосереджений на своїй роботі артилериста.
Перед отриманням гармати розрахунок проходив підготовку за кордоном.
— Там інструктори якось під час розмови запитали, чим ми займалися до призову в армію, — згадує Дмитро. — Коли почули відповіді, були вражені і захоплені одночасно. «Та ви всі інтеліґенція», — казали вони. А ми відповіли, що в нас свою країну захищають люди всіх професій.
У розрахунку з істориками, айтівцями і викладачами воює й представник робочої професії. Олег — водій автомобіля «Гамві» (HMMWV). Його робота — транспортувати артилеристів та гаубицю. До широкомасштабного вторгнення він працював монтером колії на залізниці.
— Спершу він був просто водієм, згодом став нашим найкращим водієм, — кажуть про нього артилеристи.
Їздити лісом непросто.
— Треба буквально протискатися між деревами з гаубицею на буксирі. А ще проїжджати повним бездоріжжям, з корінням і пнями, з гілками та вирвами на шляху, — каже Олег. — До того ж часто ми їздимо не у світлу пору доби. Та я вже до цього звик. Також навчився працювати на гарматі. Допомагаю хлопцям.
Нині інтеліґенти воюють під Кремінною. Живуть у бліндажах поруч зі своїми гарматами.
— Немає такої доби, аби наша гармата не стріляла, — розповідає командир розрахунку гармати Дмитро. — Інтенсивність різна. Інколи це 10 снарядів на добу, іноді 40 — за тридцять хвилин. Стріляємо вдень і вночі практично за будь-яких погодних умов. Завжди перебуваємо в повній бойовій готовності.
Владислав Назаркевич, «АрміяInform»
