Спеціально для «Гомону України»
Великомасштабна аґресія росії проти України призупинила розкопки у м. Батурині Чернігівської обл., які проводили щоліта українські й канадські археологи та історики в 1995-2021 рр. Однак учасники проєкту дослідження історії та культури цієї столиці козацької держави в Канадському інституті українських студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтоні, його відділі м. Торонто і Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» продовжили вивчення важливих артефактів, знайдених археологами у Батурині в попередні роки.
Батуринський проєкт адмініструється Центром українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Торонтському відділі КІУС (https://tinyurl.com/ypx3tdx2). Колишній директор КІУС, видатний історик гетьманської держави проф. Зенон Когут є засновником і академічним дорадником проєкту. Його виконавчим директором є д-р Володимир Мезенцев (КІУС, Торонто). Керівником Батуринської археологічної експедиції є співробітник заповідника «Гетьманська столиця» у Батурині археолог Юрій Ситий.
Дотепер російські повітряні напади та диверсії щасливо оминули Батурин. Там збереглись реконструйовані цитадель, палаци гетьманів і церкви XVII-XIX ст. та усі музеї старожитностей і експонати (іл. 1, 2). Незважаючи на тяжкі умови воєнного часу, музеї та історичні пам’ятки заповідника «Гетьманська столиця» активно відвідують екскурсанти з України.
1669 р. Батурин обрали столицею козацької держави. Місто найбільше процвітало за правління маєстатного гетьмана європейської освіти й виховання Івана Мазепи (1687-1709 рр., іл. 1, 2, 4). Тоді його столиця і країна козаків були відомі далеко на Заході. Гетьман сприяв поширенню європейських культурних впливів у Батурині.
1708 р. І. Мазепа в союзі зі Швецією повстав проти утисків автономії та самоврядування козацької України царатом. Того ж року Петро І кинув царське військо проти повсталого Батурина, яке зрадою вдерлось до фортеці. Задля помсти непокірному гетьману та покарання його столиці за антимосковський виступ нападники масово стратили полонених козаків і вирізали усіх мирних мешканців, разом до 14 тис. батуринців, пограбували й спопелили місто та вивезли цінності до росії.
Гетьман Кирило Розумовський (1750-64 рр.) відбудував і заселив зруйнований Батурин та призначив його знову головним містом козацької держави незадовго до її ліквідації російською імперією 1764 р. У період бездержавності України колишня гетьманська столиця все більш підупадала й перетворилась на аґрарне містечко за совєтської влади.
У самостійній Україні держава здійснює програму урбанізації та відродження Батурина. Завдяки активній діяльності заповідника «Гетьманська столиця» там зберігаються, досліджуються і реставруються пам’ятки зодчества XVII-XIX ст., створено п’ять музеїв, величні скульптурні монументи і меморіали, що прославляють козаччину, І. Мазепу та інших гетьманів, вшановується пам’ять жертв московської навали 1708 р. (іл. 1, 2).
* * *
За Нового часу в Україні, як і сусідніх європейських країнах, печі (груби), складені з керамічних полив’яних і теракотових (без покриття емаллю) кахлів, були звичайними пристроями для опалення та окраси інтер’єрів житлових приміщень (іл. 1, 9). У Батурині виробництво пічних кахлів високо розвинулось за гетьманування І. Мазепи. Вони оздоблені переважно рослинними і геометричними рельєфними орнаментами та рідше зображеннями козаків, європейських воїнів, янголів, тварин, міфічних істот і гербів. Технічний та художній рівень кахлів Мазепиної столиці наближався до якісної архітектурної майоліки найстарших і найзначніших центрів Гетьманщини – Києва й Чернігова.
Перед 1700 р. І. Мазепа спорудив і прикрасив свою амбітну головну муровану резиденцію на батуринській околиці Гончарівка (іл. 4). Його палац пограбувало й спалило російське військо під час розорення Батурина у 1708 р. Розкопки залишків того палацу виявили уламки найбільш розкішно декорованих пічних кахлів біля 30 різновидів. Вони вважаються цінними зразками керамічного мистецтва України кінця XVII ст. Їх виготовили найкращі кахлярі козацької держави, яких гетьман запросив з Києва.
Серед розмаїтих пічних кахлів з археологічних дослідів решток палацу Гончарівки є чимало фраґментів прямокутних поясних виробів з майстерними рельєфами стилізованих голів янголів з розпростертими крилами, які дотепер недостатньо вивчались. Найдорожчі кахлі вкриті білою, жовтою, брунатною, бірюзовою і темно-синьою (тло) ґлазур’ю, а дешевші є теракотові. Нерідко тільки передні фасади груб будували з полив’яних кахлів, а бічні – з теракотових.
На цих кахлях хлопчачі обличчя янголят мають помітно опуклі щоки, виділене підборіддя та масивний ніс (іл. 5-8, 10-11). Довге золотаве волосся злегка в’ється і нагорі та внизу закручено кулькоподібними кучерями. Німби над головами відсутні. З боків та здолу голови оточені півкільцем крил, як віялом, з білих пер. На деяких знайдених уламках кахлів образи янголів більш вдалі художньо, реалістичні, миловидні, індивідуальні та ближчі до іконографічних (іл. 6). На нижніх кутах кахлі оздоблені стилізованими рельєфними лілеями.
Дослідники промалювали контури рельєфів виявлених фраґментів кахлів і підготували гіпотетичні реконструкції цілих полив’яних поліхромних та теракотових екземплярів з описаною композицією техніками фотоколажу та комп’ютерної графіки (іл. 7, 8, 11). Також цим методом уявно відтворено чільний фасад верхнього ярусу найдорожчої ґлазурованої різнобарвної кахляної печі Мазепиного палацу на Гончарівці (іл. 9). Використані знайдені серед його залишків уламки квадратних лицьових, прямокутних карнизних і вінчаючих пічних кахлів з вибагливими рельєфними рослинно-квітковими візерунками за стилістикою українського бароко, розписані білою, жовтою, бірюзовою і блакитною емаллю на темно-синьому фоні з коштовного імпортного кобальту. Горизонтальний фриз з поясковими кахлями з янголами і кутовими лілеями здогадно розміщено під карнизом на завершенні груби для кращого огляду. Надрукована тут кольорова реконструкція допоможе читачам уявити вигляд найошатнішої кахляної печі зруйнованої головної резиденції І. Мазепи у його столиці. Цей огрівальний пристрій був важливою окрасою її інтер’єру, можливо, парадної зали для офіційних прийнять, нарад та бенкетів.
Гадаємо, що після спорудження дорогих кахляних печей Мазепиного маєтку на Гончарівці київськими майстрами вони, чи залучені місцеві кахлярі, виготовляли копії дешевших теракотових кахлів з рельєфами янголів для збуту козакам чи міщанам для оздоблення груб їхніх хат на фортеці та околицях Батурина (іл. 10, 11). За авторитетним прикладом такого декору прегарного палацу гетьмана цей мотив поширився в облицюванні кахляних печей населення Мазепиної столиці на початку XVIII ст. до її розгрому 1708 р.
Найближчими аналогіями кахлям з янголами Батурина є такі вироби XVII-XVIII ст., знайдені археологами у Києві. В ході розкопок останнього виявили також уламки керамічних полив’яних різнокольорових тарелів і блюд того часу з малюнками й ґравіруванням стилізованих голівок янголів.
Найбільше зображень голів янголів з двома крилами обабіч бачимо на ґравюрах стародруків, виданих у Києві та Чернігові в другій половині XVII – на початку XVIII ст., особливо за каденції І. Мазепи. Їхні образи увінчують чотири дизайни родового герба гетьмана на ґравюрах 1691, 1696, 1697 і 1708 рр. Декоратори кахлів Гетьманщини часто запозичували сюжети, композиції та орнаменти з українських і західних ґравюр, передусім з книжкових ілюстрацій.
Рельєфи голів двокрилих янголів розміщені на кутах срібної позолоченої оправи Євангелія 1701 р. та на коштовній шаті ікони Божої Матері Дігтярівської рубежу XVII-XVIII ст., фундованих І. Мазепою (іл. 12).
У заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині виставлена раритетна ікона Богородиці з Христом-Немовлям (іл. 13). Вона, вірогідно, датується Мазепиним часом і могла належати цьому гетьману. На її кутах вирізьблені та розмальовані горельєфи чотирьох голів янголят без німбів зі стилізованими розставленими крилами у бароковому дусі з народним колоритом. Їхні дитячі обличчя досить реалістичні та усі індивідуальні. Округлі рум’яні щоки неприродно збільшені, як спостерігаємо на кахлях з тим мотивом гончарівської вілли.
Численні датовані українські ґравюри, срібні оправа Євангелія та шата ікони і описані кахлі з репрезентаціями голів янголів з двома крилами з обличкування груб осідку І. Мазепи на Гончарівці та осель мешканців фортеці й околиць Батурина свідчать про популярність цього сюжету в світському і релігійному мистецтві козацької держави за його правління. Правдоподібно, гетьман полюбляв і сам замовляв передати їхні образи на своїй геральдичній емблемі в ілюстраціях видань Києва і Чернігова, на фундованих ним творах металопластики і пічних кахлях головної столичної ставки.
Як відомо, у юнацькі роки І. Мазепа служив, навчався й подорожував у Польщі, Німеччині, Голландії, Франції та Італії в середині XVII ст. і захоплювався європейським мистецтвом, літературою й культурою. Він міг широко використовувати зображення янголів-путті ренесансної традиції як данину розповсюдженій тоді на Заході та у Києві мистецькій моді й прояв його європейської культурної орієнтації.
Ймовірно, І. Мазепа доручив професійному графіку києво-чернігівської художньої школи намалювати ориґінал-дизайн кахлі з янголом. Гетьман міг також надати йому взірці з українських чи західних ґравюр, книжкових ілюстрацій або живопису зі своїх придворних добірних бібліотеки й збірки картин у Батурині. На основі графічного ориґіналу, можливо, різні київські кахлярі з деякими відхиленнями вирізьбили мінімум чотири дерев’яні матриці для відтискання рельєфних глиняних кахлів та не ідентично розписали їх поліхромною поливою (іл. 5-8, 10, 11).
У другій-третій чверті XVIII ст. завершення фасадів Успенського собору Києво-Печерської лаври оздобили масивними прямокутними керамічними вставками з барельєфами голів янголів з розведеними крилами, розписаними різнобарвною ґлазур’ю (іл. 14). Після підриву собору більшовиками у 1941 р. кілька уцілілих плит та їхніх уламків перенесли з його руїн до сховищ Національного заповідника «Софія Київська».
Загалом дизайни янголів на вставках Успенського лаврського собору схожі на такі на значно менших кахлях з груб палацу Гончарівки (порівняй іл. 5-8, 14). Однак набір і розподіл кольорів емалі на фасадних аплікаціях дещо відмінний. Їх також вирізняють німби за головами янголів, які притаманні ликам святих у православній іконографії. На тих плитах собору барельєфи стилізованих облич і кучерів більш масивні, дбайливо й детальніше передані та на деяких зразках миловидні та своєрідні. Щоки янголів опуклі доволі гіпертрофовано, більш, ніж на гончарівських кахлях з цим мотивом.
Описані фасадні керамічні прикраси головного храму Києво-Печерської лаври містять найбільш довершені, художні, образні й колоритні репрезентації янголів у мистецтві майоліки і декоративній скульптурі козацької держави (іл. 14). Ці київські твори XVIII ст. виразно відображають віяння європейського гуманізму та мистецтва Відродження і бароко. Але, виготовлені у післямазепинський період, вони не могли бути взірцями київським і батуринським майстрам пічних кахлів до зруйнування гетьманської столиці 1708 р.
Розглядуваний мотив янголів без тіла лише з головою і двома розправленими крилами не був прийнятий у православній іконографії Візантії та Київської Русі. Він виник у сакральному мистецтві Відродження Італії в XV ст. Звідти янголи-путті («putti» італійською мовою) як релігійний символ і все частіше як суто орнаментальний елемент разом зі стилістикою Ренесансу, маньєризму, бароко та рококо розповсюдились у культовій і світській скульптурі та малюванні цілого християнського світу в XVI-XVIII ст. Тоді цей сюжет поширився переважно через Польщу в Україну. Він набув популярності у скульптурному й малярському декорі костелів, православних церков, монастирів, замків, палаців, надгробків, а також в іконописі, світському живописі, книжковій графіці, художніх металі та кераміці західноукраїнських земель і козацької держави.
У XVI – першій половині XVII ст. запрошені італійські скульптори та маляри перенесли цей мотив до мистецтва Галичини, Волині та Києва за польського панування. З того часу київські кахлярі могли взоруватися на горельєфи й малюнки путті за стилем пізнього Відродження, які відомі в інтер’єрах Успенського лаврського і Софійського соборів, а також на їхні зображення на західних й українських барокових ґравюрах, ілюстраціях стародруків, католицьких іконах, європейських світському живописі, торевтиці та інших художніх імпортах.
Можна гадати, що вони також були обізнані з пічними кахлями Польщі й тим більш Правобережної України під управлінням Речі Посполитої. На користь цього говорить схожість репрезентацій путті на українських і польських кахлях XVI-XVIII ст. Зокрема, кахлі Польщі того часу звичайно мають рельєфи стилізованих повнощоких янголів, переважно без німбів, з обличчями та крилами, вкритими білою поливою на кобальтовому тлі, подібно до забарвлення таких оздоб печей палацу Гончарівки (порівняй іл. 5-9, 15).
Аналогічні дизайни і прийоми орнаментації голів, зачісок та крил путті знаходимо у скульптурному опорядженні костелів і елітних надгробків Польщі, Західної України та Італії Нового часу. Їхні скульптури впливали на трактування цього сюжету на пічних кахлях Польщі та України. В XVI-XVIII ст. прототипами чи взірцями кахлярам могли служити численні різьблені кам’яні, тинькові й дерев’яні розмальовані горельєфи путті здебільше у реалістичній манері в уборі костелів і поховальних споруд. Тут надруковані приклади такої ранньомодерної скульптури м. Кракова, Риму та м. Флоренції (іл. 16-18).
Розглянуті у статті кахлі з янголами є одними з кращих і репрезентативних творів декоративно-ужиткової кераміки Батурина періоду його найвищого піднесення за І. Мазепи та Гетьманщини взагалі (іл. 5-11). Ґлазуровані різнобарвні кахлі походять з найдорожчих і найошатніших печей його головної столичної резиденції та свідчать про її багатство й вишукане художнє оформлення. Вони є рідкісними реліктами ще недостатньо вивченого палацового вбрання володарів козацької держави XVII ст. Ці артефакти дозволяють судити про культуру побуту, спосіб життя і артистичні уподобання І. Мазепи й мешканців фортеці та околиць Батурина і рецепцію ними стимулюючих мистецьких мод Києва і Заходу. Таким чином, дослідження сюжетних кахлів з розкопок Батурина допомагає висвітлити яскраву культуру столиці козацької України та її розвій у сфері європейської християнської цивілізації.
Тотальне знищення російським військом Мазепиної твердині з її захисниками і цивільним населенням у 1708 р. трагічно перервало життя міста на півстоліття. Разом з важливими художніми ремеслами там завмерло й місцеве виробництво кахлів. У період відбудови Батурина гетьманом К. Розумовським у другій половині XVIII ст. там запанували привозні пічні кахлі, розписані світськими сценами й орнаментами двоколірною поливою у модному тоді голландському стилі, без українських і релігійних мотивів.
* * *
Автори статті більш детально розглянули образи янголів на кахлях, знайдених у гетьманській столиці, та їхні аналогії в гарно виданому багатоілюстрованому науково-популярному буклеті Янголи у декорі палацу Івана Мазепи в Батурині: за матеріалами розкопок (Торонто: Видавництво «Гомін України», 2023, 40 стор. українською мовою, 49 кольорових ілюстрацій) (іл. 3). Цей дванадцятий випуск та раніші брошури батуринської серії можна придбати у канцелярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в Торонто за $10 кожний (тел.: 416-516-8223, email: luc@lucorg.com) та у Видавництві КІУС в Едмонтоні (тел.: 780-492-2973, email: cius@ualberta.ca). На вебсайті того видавництва буклети можна замовити онлайн (https://www.ciuspress. com/product-category/archaeology/?v=3e8d115eb4b3). Їхню публікацію фінансували Фундація «Будучність» (голова ради директорів Роман Медик) та Дослідний Інститут «Україніка» (президент мґр Орест Стеців, виконавчий директор Ліґи Українців Канади) у Торонто.
2023 р. в авторитетному журналі Archaeology Археологічного інституту Америки вийшла важлива англомовна стаття про Батурин як бастіон козацької незалежності та культури, його розорення російським військом та цікаві знахідки там українських і канадських археологів (https://www.archaeology.org/issues/522-2309/features/11638-ukraine-baturyn-cossack-capital).
Від 2001 р. поспіль Батуринський українсько-канадський проєкт спонcорують КІУС та Дослідний інститут «Україніка». У 2021-23 рр. Вічний фонд д-р Богдана Стефана Запутовича і д-р Марії Грицайко-Запутович при КІУС підтримав проєкт щедрими ґрантами. Фонд Катедр Українознавства в Нью-Йорку щорічно надає субсидії на цю ціль.
У 2023-24 рр. дослідження історії та культури Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Дослідний інститут «Україніка», Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Борис Михайлець), Ліґа Українців Канади – відділ у Торонто (голова Микола Литвин), Крайова Управа Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), торонтський відділ Ліґи Українок Канади (голова Наталя Попович), Кредитова спілка «Будучність» (головна управителька Оксана Процюк-Чиж), Українська кредитова спілка (головний управитель Тарас Підзамецький), Фундація «Прометей» ім. Стефанії Швед та Степана Онищука (голова Міка Шепард) і «Benefaction Foundation» у Торонто.
З вдячністю відзначимо добродіїв, які пожертвували на Батуринський проєкт у 2022-24 рр.: Оленка Негрич, д-р Юрій Іванчишин, Мирон та Олена Дилинські, д-р Ернест Еващук, Орест і Тетяна Джулинські, Володимир та Христина Кудрики, проф. Віктор Палис, Роман і Дарія Пількови, Євгенія Мельничук, Микола Латишко, Наталя та Іван Ємці, Тамара Ботюк (Торонто), д-р Юрій та Орися Лисики (Ошава, Онтаріо), Марта Олійник (Монреаль) і д-р Марія Грицеляк (Парк-Рідж, Іллінойс).
У липні плануємо відновити розкопки в Батурині, якщо воєнна ситуація дозволить. За усіх обставин, українські та канадські історики і археологи продовжать дослідження, публікації та публічні доповіді з історії та культури гетьманської столиці.
Від початку повномасштабної війни росії проти України Чернігівська обласна державна адміністрація припинила фінансування Батуринського археологічного проєкту. Його продовження тепер можливе тільки коштом української діаспори у Канаді та Америці.
Науковці звертаються до українських організацій, фундацій, компаній і благодійників з проханням надалі підтримувати історико-археологічні студії Мазепиної столиці та публікацію їхніх результатів. Канадських громадян ласкаво просимо надіслати чеки з пожертвами на адресу: Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати Ваші чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project).
Мешканцям США пропонуємо надіслати пожертви до канцелярії Фонду Катедр Українознавства за адресою: Ukrainian Studies Fund, P. O. Box 24621, Philadelphia, PA 19111, USA. Будь ласка, випишіть Ваші чеки на: Ukrainian Studies Fund (memo: Baturyn Project). Ці українські установи надішлють канадським і американським громадянам відповідні офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і приватним жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях та публічних лекціях, пов’язаних з проєктом.
Додаткову інформацію про Батуринський проєкт можна отримати від д-р Володимира Мезенцева (тел.: 416-766-1408, email: v.mezentsev@ utoronto.ca). Щиро дякуємо українцям Канади і США за щедру багаторічну підтримку досліджень старожитностей столиці козацької України та розуміння важливості зберегти її національну культурну спадщину та історичну пам’ять, які фальсифікує й нищить імперія зла.
Проф. Зенон Когут,
Д-р Володимир Мезенцев,
Юрій Ситий
