Я УТВЕРЖДАЮСЬ
(ориґінальний текст вірша)
Український поет Павло Тичина написав 1943 року вірш “Я утверждаюсь”. Вірші були написані в роки Другої Світової війни, і довгі роки вважалися одним із найкращих творів Павла Тичини. “Я утверждаюсь” вивчають у школах. Але, виявляється, за радянських часів деякі слова та рядки цього вірша було змінено.
Ориґінальний текст вірша Павла Тичини “Я утверждаюсь” опублікував на своїй сторінці у “Facebook” третій президент України Віктор Ющенко. “Це ориґінал, який “радянська” цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість “незламних українців” були “червоні українці”. Замість “Московіє” — “Тевтоніє” і таке інше. Вони хотіли вбити в нас нашу державу, наш дух і совість”, — пояснив Віктор Ющенко. Він опублікував ориґінальний текст вірша та наголосив, що слова Павла Тичини досі актуальні — “аж холоне кров”.
Фото: «Критика»
Я єсть народ, якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів,
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з’їдаюсь?
— та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,
— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі, заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!
Павло Тичина (1943 р.)
