20 лютого – 100 років від дня народження Віктора Свободи (справжнє ім’я – Віталій Тканов), мовознавця, правозахисника, україніста, професора Лондонського університету.
Народився в селі Компаніївка біля Кропивницького в інтелігентній родині. Пережив Голодомор і втрату батька – у 1933 Леонтій Тканов був репресований і невдовзі помер на Колимі.
Репресії торкнулися і Віталія як «члена родини ворога народу». Попри це у 1941 році він закінчив середню школу. У 1943 році разом із тисячами українців, що тікали від більшовицького «раю», опинився за кордоном. Змінив ім’я й з Віталія Тканова став Віктором Свободою.
Кілька років жив у Відні, а в 1948 році переїхав до Великобританії. Навчався в Лондонському університеті (Інститут слов’янознавства та східноєвропейських студій). У 1953 році здобув ступінь бакалавра, 1958-го – маґістра гуманітарних наук. Від 1955 року Свобода працював у цьому Інституті, викладав російську мову та літературу, а від 1973-го й українську як факультатив. У 1983-1992 роках був старший науковим співробітником в Інституті слов’янознавства.
Автор низки досліджень з лексичних зв’язків української та білоруської мов; лексичних зв’язків української мови та їдиш. Досліджував граматичні особливості творів Олеся Гончара («Лінгвістичні нововведення і живе мовлення в “Соборі” Олеся Гончара: Іменники і прикметники», 1983 рік). Редактор, автор вступної статті та коментарів, укладач бібліографії «Шевченкіана англійською мовою, опублікована у Великобританії (1877-1961)» у збірнику англійських перекладів творів Т. Шевченка «Пісня з темряви» (1961 рік).
Започаткував у 1962 році і до кінця життя вів відділ української мови та літератури в англомовній бібліографічній серії «Праці року, присвячені дослідженням сучасних мов».
Віктор Свобода брав активну участь у правозахисній діяльності. Коли весь цивілізований світ опікувався долею російських опозиціонерів, він одним із перших на Заході повідомив про масові репресії проти української інтеліґенції. Редаґував правозахисний альманах «Ferment in the Ukraine» («Неспокій в Україні») під псевдонімом Майкл Браун. Переклав англійською мовою відомий твір українського дисидента Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
Приятелював із відомим істориком Омеляном Пріцаком, співаком, бандуристом та релігійним діячем Володимиром Луцівим, літературознавцем, критиком, перекладачем Юрієм Луцьким та з істориком, журналістом громадським діячем Михайлом Добрянським. Брав участь у публічних лекціях про Миколу Хвильового, Олександра Шумського, Миколу Скрипника.
Велику увагу Віктор Свобода приділяв підтримці молодих вчених. Зокрема, став співавтором книги відомого журналіста, директора Української редакції «Радіо Свобода» (у 1989-1991 роках) Богдана Нагайла «Soviet Disunion: А History of the Nationalities Problems in the USSR» («Рушимий Союз»: історія національних проблем в СССР»), яка побачила світ у Лондоні та Нью-Йорку 1990 року. У праці було передбачено неминучість розпаду совєтської імперії зла.
Помер 1 липня 1992 року, похований у Британії у місті Кобен.
