Від Нюрнберга до наших днів: чому США дозволяють Росії повторювати нацистські воєнні злочини?

Ігор Росомаха

15 березня 2025 року

Адміністрація Трампа-Рубіо тихо припинила фінансування зусиль з розшуку та порятунку українських дітей, викрадених Росією, незважаючи на дедалі більшу кількість доказів того, що тисячі дітей незаконно утримуються на контрольованих Росією територіях. Це рішення не лише послаблює міжнародну відповідальність за воєнні злочини, але й сигналізує про небезпечний зсув у зовнішній політиці США, яка надає пріоритет умиротворенню, а не справедливості.

Від нацистських злочинів до російських воєнних злочинів

Насильницьке викрадення дітей під час війни не є новим злочином. Це було визначальним звинуваченням у справі RuSHA, одному з Нюрнберзьких процесів після Другої світової війни, де нацистських чиновників було засуджено за викрадення дітей з окупованих територій, стирання їхньої особистості та насильницьку германізацію. Сполучені Штати разом із міжнародною спільнотою визнали такі дії воєнними злочинами та злочинами проти людяності.

Однак сьогодні Росія дотримується того ж сценарію. За даними Організації Об’єднаних Націй, з моменту повномасштабного вторгнення в Україну Росія насильно депортувала понад 20 000 українських дітей до контрольованих Росією територій під виглядом «гуманітарної евакуації». Багатьох із цих дітей було розміщено в російських прийомних сім’ях, надано нові ідентичності та піддано державним програмам перевиховання, спрямованим на знищення їхньої української спадщини.

Міжнародний кримінальний суд (МКС) вже звинуватив президента Росії Володимира Путіна та Марію Львову-Бєлову, уповноважену Росії з прав дітей, в організації цього масового викрадення. Слідча робота Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, яка раніше фінансувалася Державним департаментом США, відіграла важливу роль у зборі доказів, використаних у цих звинуваченнях. Але тепер ця підтримка зникла.

Відступ адміністрації Трампа-Рубіо від відповідальності

Адміністрація Трампа-Рубіо припинила фінансування досліджень Єльського університету, фактично зупинивши програму, яка відстежувала викрадених дітей за допомогою супутникових знімків та біометричного аналізу. Цей крок відбувся після скасування Державним департаментом відповідного контракту на обмін розвідувальною інформацією з Європолом та МКС, що значно перешкоджає зусиллям щодо притягнення Росії до відповідальності.

Офіційне пояснення? Державний секретар Дж. Д. Венс стверджує, що дипломатичні пріоритети переважають витрати на розслідування. Але критики бачать чітку закономірність умиротворення. Девід Шеффер, колишній посол США з особливих доручень з питань воєнних злочинів, назвав це відвертим відступом від правосуддя, стверджуючи, що та сама адміністрація, яка стверджує, що підтримує закон і порядок, тепер захищає воєнних злочинців від судового переслідування.

Що, якби це були американські діти?

Сполучені Штати давно чітко дали зрозуміти, що викрадення американських дітей іноземною державою буде червоною лінією. Якби навіть жменьку американських дітей викрали, уряд залучив би всі доступні ресурси — військові, дипломатичні та розвідувальні — щоб повернути їх додому.

Однак, коли йдеться про українських дітей, реакція була разюче іншою. Не було жодних нових санкцій, жодних дипломатичних вимог щодо репатріації та жодних постійних зусиль щодо розшуку зниклих дітей. Натомість адміністрація вирішила послабити міжнародні зусилля щодо притягнення Росії до відповідальності, сигналізуючи про те, що деякі жертви воєнних злочинів важливіші за інших.

Ширший зсув у бік російських інтересів?

Це рішення є частиною тривожної тенденції. Адміністрація Трампа-Рубіо нещодавно домоглася 30-денного припинення вогню між Росією та Україною, проте не висунула жодних твердих вимог щодо повернення викрадених українських дітей. Військова підтримка США Україні була призупинена на кілька тижнів, перш ніж відновитися на пом’якшених умовах. Обмін розвідувальною інформацією з європейськими союзниками щодо розслідувань воєнних злочинів України було скорочено.

Міністр реінтеграції України Ірина Верещук заявила, що це не просто дипломатична стратегія, а співучасть у злочині.

Ставки для довіри до США

Нюрнберзький процес створив прецедент: примусове викрадення та перепрограмування дітей є воєнним злочином. Сполучені Штати колись очолили переслідування за ці злочини. Тепер, за адміністрації Трампа-Рубіо, вони ризикують стати співучасниками через бездіяльність.

Відмовившись від однієї з найефективніших спроб документувати та викривати злочини Росії, США надсилають чіткий сигнал про те, що правосуддя є предметом переговорів. Що воєнні злочини можна терпіти, коли це політично зручно. Що деякі діти варті порятунку, а інші — ні.

Історія нас розсудить

Це більше, ніж просто політичний провал — це моральний провал. Коли Америка закриває очі на воєнні злочини, вона послаблює свою довіру, підбадьорює своїх ворогів і зраджує свої основоположні принципи. Якщо ми приймемо це сьогодні, що станеться, коли наступний агресор випробує нашу рішучість? Що станеться, коли заберуть американських дітей?

Якщо ми відмовимося від справедливості зараз, історія не судитиме нас доброзичливо. Майбутні покоління запитуватимуть, чому ми стояли осторонь, поки дітей викрадали з їхніх сімей, їхню особистість стирали. Америка має вибір: відстоювати те, що правильно, або дозволити історії повторитися.

Світ спостерігає. Час діяти настав.