130 років тому, 24 вересня 1894-го, народився Роман Купчинський, боєць Леґіону Українських Січових Стрільців, журналіст, поет, композитор і музикант, член «Пресової квартири УСС», автор багатьох стрілецьких пісень та активний діяч української громади в США.
Роман народився в селі Розгадів (нині – Зборівської міської громади Тернопільського району Тернопільської області) в родині священника Григорія Купчинського. Дитинство Романа минуло в селі Кадлубиська Бродівського повіту на Львівщині. Любов до музики і до слова, як і до рідного краю у нього з’явилася змалку, оскільки в їхній оселі незмінно лунали музика, пісні, розмови про події минулого. Роман мав гарний голос, ще під час навчання співав у хорі.
Також він дуже любив спорт. Від створення у 1911 році Товариства студентів вищих шкіл «Україна» був його активним членом, на одному з перших турнірів виграв суперництво з метання диска та штовхання ядра, став рекордсменом з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, був чемпіоном Галичини з легкої атлетики.
Роман Купчинський мав намір піти батьковими слідами. Відповідно, після закінчення гімназії в Перемишлі вступив до Львівської духовної семінарії. Однак початок Першої світової війни змусив змінити життєві пріоритети. Він одним із перших записався до леґіону Українських Січових Стрільців. Починав рядовим, потім був командантом чоти, сотні, дослужився до ад’ютанта полку в ранзі поручника. Брав участь у боях на горі Маківці, біля річки Стрипи на Тернопільщині. У 1918 році командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, в січні 1919-го – пішим полком Української Галицької Армії у боях за Львів.
Бо Слово – також зброя. У 1915 році Роман Купчинський приєднався до «Пресової кватири» Леґіону УСС – допоміжної культурно-просвітньої формації УСС, та до «Артистичної горстки» УСС. Учасники формації також займалися збором різноманітних матеріалів, документів, фотографій з історії Леґіону УСС для увічнення пам’яті, поширення та збереження традицій стрілецького чину, випускали періодичні видання. Купчинський реґулярно дописував до них, використовуючи псевдо «Чіпка Галант», «Галактіон Чіпка», «Тойсам», «Зиз», «Мусій Гак», «Мирон Доля».
Був членом таємного стрілецького «Ордену Залізної Остроги», створеного при «Пресовій квартирі» УСС за ініціативи сотника Івана Цяпки-Скоропада, Лева Лепкого та Володимира Старосольського. У видатного українського військового Дмитра Вітовського була ідея перетворити Орден на законспіровану політичну організацію, однак події Української революції та військова поразка визвольних змагань, стали на заваді цим планам. «Орден Залізної Остроги» так і лишився лише уособленням лицарської традиції. Цю традицію разом із назвою в 1920-х роках перехопив Пласт, а пластовий курінь «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника існує досі.
Після поразки Української революції потрапив до сумно відомої в’язниці «Бриґідки» та польського табору для інтернованих вояків УГА в Тухолі. Після звільнення продовжив навчання. Вивчав філософію у Віденському університеті, студіював гуманітарні науки в Українському таємному університеті у Львові. Став співзасновником і редактором львівського видавничого кооперативу «Червона Калина», який видавав щомісячний «Літопис Червоної Калини».
Протягом 1924-1939 років Роман Купчинський вів постійну рубрику «Відгуки дня» у львівській газеті «Діло», друкував фейлетони під псевдонімом «Галактіон Чіпка», співпрацював з іншими періодичними виданнями. На межі 1920-1930-х років писав роман-трилогію зі стрілецького життя «Заметіль». Створив у Львові літературну групу «Метуса», писав тексти для лялькового театру, став ініціатором створення товариства журналістів імені Франка, у співавторстві написав сценарій до першого західноукраїнського повнометражного фільму «Для добра і краси», відзнятого у 1937 році.
З приходом совєтів у 1939 році, виїхав до Кракова. Працював в Українському видавництві, друкувався в періодичних виданнях. Пісні Купчинського «Марширують вже повстанці», «Ми йдемо в бій», «Не сміє бути в нас страху» стали бойовими маршами УПА. Наприкінці Другої світової війни Купчинський потрапив до табору переміщених осіб у Німеччині, а в 1949 році еміґрував до США, де оселився у містечку Оссінґ поблизу Нью-Йорку.
В Америці продовжив займатися літературою і журналістикою. Став одним з організаторів Спілки українських журналістів Америки, деякий час очолював її. Брав активну участь в діяльності Об’єднання колишніх вояків Української Армії, працював у головній редакційній колеґії журналу комбатантських об’єднань Канади і США «Вісті комбатанта».
Помер 10 червня 1976 року. Похований на відомому українському кладовищі Бавнд Брук у штаті Нью-Джерзі.
За життя Роман Купчинський написав більше 80 пісень, які довгий час вважалися народними. Серед них такі, як «Зажурились галичанки», «Їхав стрілець на війноньку», «Човен хитається серед води», «Як з Бережан до Кадри» тощо.
Іменем Романа Купчинського названий 5-й Пластовий юнацький курінь, вулиці у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Шептицькому (раніше – Червонограді), Калуші, Залізцях. У Розгадові в хаті, де народився поет, відкрито музей. З 1989 року тут щорічно відбувається пісенний фестиваль «Стрілецька слава».
За матеріалами Українського
інституту національної пам’яті
