Олександр Сирський народився 26 липня 1965 року у селі Новинки Владимирської області росії.
У 1986 році закінчив московське вище військове командне училище. Після проголошення незалежності почав служити у Нацґвардії, а згодом — у ЗСУ.
У 1996 році закінчив Академію Збройних сил, а в 2005 році — Національний університет оборони.
У 2000-х роках Сирський командував 72-ю механізованою бриґадою. Брав участь у співпраці України з НАТО.
У зимку 2015 року він був одним з головних командирів АТО під час боїв за Дебальцеве. Йому вдалося вивести українське угруповування з майже оточеного росіянами міста. За цю операцію Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького.
З 2016 року очолював Об’єднаний оперативний штаб, який координував дії українських військових на Донбасі. З 2019 року керував Сухопутними військами.
На початку повномасштабного вторгнення рф Сирський був відповідальним за оборону Києва. За це він отримав звання «Герой України».
Сирський наказав військово-навчальним центрам створити спеціальні тимчасові батальйони та доставив у столицю артилерійські системи, які зазвичай використовуються для навчання.
«Сирський розділив місто та прилеглі до нього райони на сектори та призначив керувати кожним районом генералів із військово-навчальних центрів, створивши чіткий ланцюжок субординації, якому підкорялися б усі українські військові частини та служби безпеки. Тактичні рішення офіцерам на місцях дозволялося приймати негайно, без необхідності консультуватися зі штабом», — писали тоді журналісти «The Washington Post».
Восени 2022 року Сирський був одним із командувачів контрнаступу на Харківщині.
«Олександр Сирський — із тих досвідчених офіцерів, які готуються до всіх непередбачуваних обставин. Навіть до тих сценаріїв, які сам він вважає вкрай малоймовірними», — писала про Сирського американська газета «The Washington Post».
У вересні 2022 року, після наступу у Харківській області, Міністерство оборони України називало його одним із творців перемог ЗСУ — «атлантів, що тримають операцію на своїх плечах».
«Сирський користується величезною повагою в армії. Імпонує своєю цілеспрямованістю, рішучістю та хитрістю. Він спить лише чотири з половиною години на добу. Єдина релаксація — це щоденні заняття у тренажерному залі», — писав про генерала кореспондент «ВВС» Джонатан Біл.
Проте кілька офіцерів, з якими спілкувалися із «ВВС», мали неґативні відгуки про Сирського як людину, яка не надто ретельно ставиться до збереження життя солдатів.
Також деякі офіцери нарікають, він любить порушувати вертикаль влади і втручатись у керування підрозділами аж до рівня роти.
Вони вказували, що Сирський має гарні стосунки з Офісом президента, а розмови про його призначення замість Залужного з’явилися ще навесні 2022 року.
Відомо, що в Олександра Сирського і у Валерія Залужного були різні погляди на те, що треба робити з Бахмутом.
Спочатку щодо того, чи варто було раніше виходити з міста взимку 2023 року, а потім — чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні.
Сирський у 2023 році керував східним угрупуванням військ, яке вело бої на найгарячіших ділянках фронту. Битва під Бахмутом була у його відповідальності.
Як писав «New York Times», влітку 2023 року під час однієї з нарад американські стратеги наполегливо рекомендували Залужному зосередитися на прориві на південному напрямку, а не розпорошувати ресурси між південним та східним напрямком. Залужний, як повідомляють джерела, з цим погодився.
Проте українська армія продовжувала наступальні бої за Бахмут, за які був Сирський.
В інтерв’ю «ВВС» Сирський тоді називав наступальну битву під Бахмутом, де загинули тисячі українських військових, «принциповою справою і справою честі». Він казав, що ЗСУ можуть оточити захоплене росіянами місто, проте цього не сталось.
З осені 2023 року оперативно-стратегічне угруповання «Хортиця», яким командує Сирський, відповідає за ділянку фронту біля Куп’янська і Лиману. Тут росіяни здійснюють потужні атакувальні дії, а українці тримають оборону.
Основна мета росії на цьому напрямку — відтиснути ЗСУ зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, і так зняти небезпеку наступу на окуповані Сватове і Кремінну на Луганщині.
Також армія рф може спробувати захопити звільненні восени 2022 року Куп’янськ і Лиман, оскільки ці міста важливі стратегічно, є великими залізничними вузлами та необхідні для стійкої оборони в цьому районі.
За пів року атак на цій ділянці російська армія спромоглась лише на незначні просування на відтинку дороги Куп’янськ — Сватове. При цьому вона втратила значну частину техніки і особового складу.
Однак, за словами Сирського, ситуація на цій ділянці фронту є складною.
Вона пов’язана з тим, що крім Куп’янського напрямку, наприкінці минулого року рф почала наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині.
За словами нового головкома ЗСУ, всі спроби противника були невдалими.
«Високий Замок»
