Ґабріелюс Ландсберґіс, міністр закордонних справ Литви:
Передусім треба припинити скаржитися на (недостатні) досягнення на полі бою та надавати все необхідне. Якщо вони (українці) говорять, що їм потрібні ракети великого радіуса дії, ми маємо доставити такі ракети. Якщо вони говорять, що їм потрібно більше броньованих машин, треба доставити такі машини. Перемога – це важкий процес, від включає багато етапів, операцій, розвивається у багатьох просторах, включаючи повітряний та морський. Ми маємо доставляти те, що ми можемо.
Проблема у тому, що росіяни… мали достатньо часу, щоб окопатися та створити лінії перешкод. Три лінії оборони були зведені. Українці проривають першу, але ще дві попереду, і це вимагає багато зобов’язань з нашого боку. Деякі країни можуть почуватися втомленими або виснаженими, і це зрозуміло. Але ми маємо чітко розуміти, чого нам коштуватиме, якщо ми не будемо підтримувати Україну до перемоги. Тоді ми, виходить, будемо чекати на путіна.
ЄС має змінити риторику та відмовитися від формули, що «буде з Україною так довго, як це буде необхідно».
Я думаю, ця фраза не є більше достатньою. Ми маємо бути відкритими в тому, якою є наша мета. І мусимо дуже точно визначити, що ми маємо бути разом з Україною до її перемоги. Бо якщо ми не говоримо цього, це означає, що ми маємо у думках і іншу опцію, і єдиною є перемога путіна.
Це могла б бути катастрофа… не лише для моєї країни, а й для інших, для реґіону Чорного моря, який може стати морем, яке контролюватиметься росією. Це могла б бути нова реальність для усього світу. Тож ми… маємо здійснювати планування для того, щоб Україна перемогла, і надавати їй усе, чого вона потребує, щоб досягти цієї перемоги. Щоб українці відчували нашу підтримку, коли воюють за свою свободу та за нашу безпеку.
Ми повинні чітко розуміти, що якщо Україна не переможе, то це буде коштувати дорожче для всіх. Це коштуватиме Вірменії, Молдові, Україні, Грузії, можливо, навіть нам, країнам Балтії та полякам.
