Після місяців невиправданої нерішучості президент США нарешті дозволив собі засумніватися у щирості бажання російського диктатора завершити війну в Україні.
Ще в лютому Дональд Трамп заявляв про «потенційно великий день для росії та України», з вірою, що путін «дотримуватиметься угоди», яку можна буде укласти, аби нарешті завершити цю війну. «Я думаю, він дотримає свого слова», – мантрував господар Білого дому. І навіть залишив ці мантри для історії, у соцмережі «Truth Social»: «Подумайте про сотні й тисячі життів, які буде врятовано, якщо ця нескінченна «кривава бійня» нарешті, сподіваюсь, завершиться. Це буде зовсім новий і значно кращий світ».
До обіцяної рятівної угоди справа так і не дійшла: путін категорично вирішив воювати, обравши тактику «на виснаження» українців. І це рішення ніколи не змінювалося попри наївні сподівання заокеанського візаві. Той навіть пробував «задобрити» кривавого диктатора одностороннім припиненням постачання нам американської зброї. Але це, схоже, тільки підбадьорило біснуватого загарбника. Нарешті після чергової телефонної розмови з путіним 8 липня президент США зізнався, що не задоволений ним і розглядає можливість запровадити додаткові санкції проти росії через небажання кремля завершувати війну. «Ми почули багато дурниць від путіна», – не стримався Трамп, додавши, що правитель росії поводиться з ним «люб’язно», але на практиці це «не має жодного сенсу».
На запитання про те, як він реаґуватиме на останні дії росії, президент США заявив, що може зробити «невеликий сюрприз», відзначивши роль США у постачанні зброї Україні. «Ситуація між росією й Україною складніша, ніж ви думали. Українці – дуже хоробрі, але ми дали їм найкраще обладнання, без нього все закінчилося б набагато швидше», – сказав Трамп.
За словами оглядача видання «The Telegraph» Кона Кофліна, було очевидним, що «водінням за носа» американського лідера, путін лише вигравав час для нових наступів на фронті, знекровлюючи українське військо й тероризуючи цивільне населення. «Хоча для будь-кого, хто хоч трохи цікавиться конфліктом в Україні, було абсолютно очевидно, що путін налаштований вести війну доти, доки не досягне своєї мети – повного підкорення України, Трамп наполегливо продовжував шукати шляхи укладення мирної угоди», – зазначив журналіст.
Схоже, кремлівська «миротворча махльойка» нарешті і Трампа дістала до живого. Якби він знав творчість Тараса Шевченка, зміг би повторити за ним: «І я прозрівати став потроху». Принаймні хочеться вірити, що саме запізніле прозріння змусило американського президента змінити своє фатальне рішення призупинити постачання оборонної зброї до України. Ба більше, за відмову росії припинити війну він, здається, вже готовий дати «зелене світло» сенатському законопроєкту про значне посилення санкцій проти російського сектора економіки.
Спецпредставник президента Кіт Келлоґ пішов іще далі: заявив про необхідність запровадити «План Маршалла» для відбудови України. До слова, про це йшлося і на Четвертій конференції з питань відновлення України, яка відбулася в італійській столиці. Представники понад 100 держав, міжнародних організацій, бізнес-спільнот узгоджували спільні дії для повоєнного розвитку нашої країни. Розглянуто низку життєво важливих аспектів: бізнесовий (мобілізація приватного сектора для реконструкції та економічного зростання); людський (соціяльне відновлення та людський капітал для майбутнього України); місцевий та реґіональний (відновлення громад і реґіонів), а також шляхи прискореного вступу України до ЄС.
Очевидним є те, що прозріння Трампа напряму пов’язане з майбутнім відновленням України. Звісно, про «План Маршалла» говорити треба, але тільки у поєднанні з «Планом Перемоги». А поки що бачимо надто нерішучу протидію цивілізованого співтовариства намаганням кремлівського параноїка гарбанням чужих територій, масовими руйнуваннями та вбивством і каліцтвом мільйонів людей укотре перекороїти карту світу. рашистський режим адаптувався до санкцій, обріс союзниками й, очевидно, налаштований воювати безкінечно. Тому без суттєвого посилення європейсько-американських тиску на «царство тьми» про відновлення нашої України можемо лише мріяти. Доки ворог має економічну спромогу продовжувати загарбницьку війну, торгуючи енерґоресурсами, виробляючи та закуповуючи зброю, доки вбиває щодня українців на фронті і в тилу, плюндрує наші міста і села, доти квітучої України ні нам, ні світові не бачити.
Микола Гриценко,
«Грінченко-Інформ»
