Хоча Рада Євросоюзу 20 вересня продовжила тимчасовий захист для українців до 4 березня 2025 року, проте практично в усіх країнах ЄС заявляють про скорочення програм допомоги біженцям з України.
За даними ООН, на 10 жовтня 2023 року по всьому світу було зафіксовано 6,2 млн. українських біженців, з них у Європі — 5,8 млн.
У Німеччині перебувають майже 1,1 млн. українців, у Польщі — 990 тис. Іншими країнами з великою кількістю українських біженців є Чехія (340 тис.), Іспанія (178 тис.), Італія (158 тис.) та Болгарія (157 тис.).
Як свідчить фінальний звіт у межах проєкту «Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики», підготовленого Центром економічної стратегії, кількість українців за кордоном поволі зростає: на кінець червня 2023 року за кордоном перебувають на 300-500 тис. більше українських біженців, ніж станом на кінець 2022 року.
У вересні найбільший приріст міґрантів зафіксували в Німеччині (+2,0%), Чехії (+2,7%), Ірландії (+3,7%). Але якщо українським біженцям «першої хвилі» (весни 2022-го) майже без проблем оформлювали різноманітні виплати, за досить короткий час допомагали знайти роботу та житло, їх охоче розміщували у себе місцеві мешканці, то «нові біженці» 2023 року начебто користуються тими ж правами, проте все стало набагато складніше — країни, що приймають, уже переповнені міґрантами.
Назавжди і без усіляких умов залишитися українським утікачам від війни дозволила лише далека Нова Зеландія. З Європи українців ніхто не виганяє, але європейські уряди чітко окреслили орієнтири 2024 року: адаптацію закінчено і треба починати працювати.
Зникають деякі пільги, перш за все безкоштовний проїзд громадським транспортом, зачиняються пункти гуманітарної допомоги, скорочуються мовні програми.
Наприклад, українців в Естонії понад рік буквально вмовляли безкоштовно пройти мовний курс на рівень А1. Але влітку 2023-го фінансування закінчилося, і тепер знайти вільні місця на курсах початкового рівня майже неможливо — ані безкоштовно, ані за гроші.
І це при тому, що саме мовний бар’єр є головною перешкодою (на це вказують 73% опитаних) для працевлаштування українців у Європі.
І якщо в Румунії дуже лояльне законодавство щодо працевлаштування і знання мови, то, наприклад, влада Латвії встановила нові вимоги до біженців. Відтепер знання мови є обов’язковим для офіційно працевлаштованих осіб і набере чинності 1 січня 2024 року.
Вже скоро зникнуть деякі види підтримки українських біженців. Перш за все це безоплатне чи пільгове житло. Його нестача стала справжнім болем голови для європейських урядів.
Майже немає недорогого соціального житла під оренду в Австрії, Німеччині, Нідерландах. Частина німецьких земель уже не приймає українських біженців через проблеми з розміщенням.
В Ірландії, населення якої становить менш як 5 млн. осіб, житла немає фізично. З лютого 2022-го до країни переїхало понад 90 тис. тимчасово переміщених громадян України, з яких 70 тисяч звернулися по безкоштовне житло від уряду. Наприкінці літа влада Ірландії виступила із заявою щодо того, що новоприбулих українців розміщуватимуть у наметах. І це в умовах суворого місцевого клімату.
Польща скасувала частину фінансової підтримки для українців, а саме житлову субсидію на суму 40 злотих ($10) на людину на день для працездатних українців, які проживають у колективному житлі.
Влада Чехії також відмовляється від оплати домовласникам та переходить до оплати житла самими біженцями, при цьому для працездатних осіб суму на житло до кінця року буде скорочено.
Через брак коштів у бюджеті Румунія припинила виплати біженцям на житло (збереглася тільки одноразова допомога 2 тис. леїв ($445).
У вересні Польща оголосила, що в 2024 році деякі види підтримки для українців не будуть подовжені. Йдеться про вимоги до проживання, видачу дозволів на роботу, безкоштовний доступ до шкіл, медичне обслуговування та сімейні пільги.
У Нідерландах відтепер сума фінансової допомоги залежатиме від рівня доходів, а виплати на харчування за новими правилами — від кількості членів родини.
Румунія також затвердила план скорочення фінансової допомоги біженцям майже на половину.
Також удвічі скоротити витрати на біженців у 2024 році збираються у Німеччині та пояснюють: фінансування мільйона міґрантів завдало шкоди містам і муніципалітетам країни.
На думку експертів, скорочення виплат не приведе до повернення значної частини українців додому. Дехто, звісно, повернеться, але більшість почнуть активніше шукати роботу.
Міґранти повинні працювати і самі заробляти собі на життя, і в цьому немає нічого дивного. Але і досі третина українських біженців (які, попри все, не збираються шукати роботу) з таким твердженням, судячи з усього, не згодні.
Механізм міґраційної політики ЄС передбачає обов’язкову участь кожної країни: там щорічно розраховуватимуть або певну кількість біженців, які переселяються, або внесення грошової суми. При цьому влада країни може вибрати, приймати міґрантів чи платити внесок.
Низка країн задіюють саме фінасові важелі, щоб повернути українців додому. Швейцарія та Норвегія оголосили, що готові заплатити за те, щоб українці покинули їхню територію. Ці країни, як і Ліхтенштейн, Люксембурґ, не потребують «додаткових рук» міґрантів.
Уряд Норвегії пропонує фінансову підтримку тим українським біженцям, які планують повернутися додому, в Україну. Розмір допомоги становить 17 тис. 500 норвезьких крон, або 1 тис. 500 євро, і вони будуть перераховані на норвезький банківський рахунок.
У Швейцарії розміри виплат коливатимуться від 1 тисячі до 4 тисяч швейцарських франків (1 тис. 50-4 тис. 200 євро) на особу. За суто добровільного рішення українцям нададуть мінімум шість місяців для того, щоб підготуватися до від’їзду, але найбільші суми отримають ті, хто залишить країну якнайшвидше, не чекаючи закінчення терміну дії тимчасового захисту.
«Утриманці нікому не потрібні. Війна продовжується вже рік та вісім місяців, тож час на адаптацію був. Припускаю, що навіть Швейцарія, яка сьогодні готова платити за виїзд українців, зовсім не проти тих міґрантів, які адаптувалися і почали працювати», — каже Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
За попередніми підрахунками уряду, Швейцарію добровільно покинуть близько 70 тисяч осіб, проте поїдуть не всі.
Більш вагомим стимулом буде інше нововведення Швейцарії. У цій країні запроваджують правило, згідно з яким, будь-хто, хто проживає тут на соціальну допомогу, за рік має відзвітувати про своє майно (правило також поширюється на біженців з України).
Уряд просить переглянути наявність збережень, коштовностей та автомобілів. І якщо вартість авто перевищує розмір виплат (тобто ціна машини перевищує 4 тис. франків на особу або 10 тис. франків на сім’ю), то його доведеться продати. Хочеш жити у Швейцарії та отримувати соціальну допомогу — швиденько продавай свій БМВ!
Наприклад, у кантоні Люцерн на виконання умов жителям виділяють місяць. За даними видання «20 Minuten», у тому ж Люцерні зі 141 українця, в яких є автомобіль, 132 людини отримують соціальну допомогу.
І при цьому чиновники припускають, що більшість зареєстрованих транспортних засобів перевищує норму активів. Звісно, винятки можуть бути застосовані у випадку, якщо особа залежить від автомобіля з професійних причин або за станом здоров’я.
«Є країни, які потребують українських трудових ресурсів, і вони продовжать залучати міґрантів. Зрозуміло, що українці через близьку ментальність і високий рівень освіти для Європи кращі за біженців з інших держав, які їдуть винятково по соціальні виплати. Такі країни, як Польща, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, сприятимуть адаптації українських біженців і фінансуватимуть програми соціалізації та перекваліфікації, розроблятимуть стимули для переходу із соціальних допомог у трудові ресурси, щоб мігранти працювали й отримували зарплати», — вважає аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ.
Робота у Європі для біженців є, однак не кожен бажає змінювати свій профіль та йти працювати в магазин або на завод. Станом на липень 2023 року майже 49% українських біженців у ЄС, які приїхали туди після повномасштабного вторгнення рф у 2022 році, працевлаштовані, тоді як серед тих, хто приїхав до країн ЄС до «великої війни», таких 74%, свідчать результати «Всеєвропейського дослідження українців у Європі», проведеного соціологічною групою «Рейтинґ».
Європейці й надалі змінюватимуть свою політику щодо біженців. Наприклад, Польща витратила на допомогу Україні близько 50 млрд. злотих (або 2% свого ВВП), і, за оцінками польських експертів, завдяки українським вимушеним міґрантам ВВП країни у 2022 році зріс щонайменше на один відсоток. Тож ця країна робитиме акцент на підтримку родин з дітьми: українські сім’ї з новонародженими можуть розраховувати на нові (!) виплати в розмірі 1 тисячі злотих.
«У Польщі для громадян України наразі залишаються доступні соціальні пільги від держави, щомісяця продовжують виплати в рамках програми 500+ на дитину. А також є можливість подавати заявки на програми допомоги від міжнародних благодійних фондів та волонтерських організацій», — зазначає голова Фонду підтримки міґрантів на ринку праці «EWL» Марія Кузенко.
Саме діти є вагомим фактором залишитись у Європі: 40% українських біженців хочуть, щоб їхні діти продовжували навчатися за кордоном. Про це йдеться в дослідженні Центру економічних стратегій (ЦЕС). Це тривожний дзвіночок, адже спочатку діти можуть залишитися навчатись, а потім і жити за кордоном.
На від’їзд з України насамперед впливав фактор безпеки, а ось головний фактор повернення — суто економічний. Якщо в людини з деокупованої території житла немає, роботи немає, підприємства не працюють, обстріли продовжуються, — то і вибору теж майже немає.
За різними сценаріями, за кордоном можуть залишитись від 1,3 млн. до 3,3 млн. українців. Відсутність ефективної політики з повернення міґрантів може спричинити дефіцит робочої сили у 3,1-4,5 млн. осіб до 2032 року, кажуть у ЦЕС. Повернення українців, у яких немає можливостей та перспектив, — це дуже серйозне та болюче питання.
Наталя Нападовська,
«Україна молода»
