10 червня виповнюється 80 років від дня загибелі Омеляна Грабця («Батька») члена ОУН, полковника УПА.
Омелян Грабець народився 1 серпня 1911 року у селі Нове Село Любачівського повіту (нині це територія Польщі). Навчався у Празькому політехнічному інституті. Приїжджаючи додому на канікули, Омелян співпрацював із «Просвітою», був діячем Пласту, керував театральним гуртком у Новому Селі. У 1933 році організував насипання символічної могили на честь Українських Січових Стрільців.
Після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького почалися переслідування польською владою членів ОУН. Внаслідок цього, Омелян Грабець потрапляє до сумнозвісного польського концентраційного табору Береза-Картузька. Відбув покарання там до січня 1936-го. Зазнав травми під час укладання асфальтової дороги в таборі, коли каток розтрощив йому руку. Крім того, через перебування в холодних бараках у нього розвинувся ревматизм. З огляду на це, його було звільнено з ув’язнення за станом здоров’я.
Підлікувавшись, Омелян Грабець переїхав до Львова, де за дорученням і сприянням ОУН став директором невеличкої ткацької фабрики. Паралельно з цим, став головою Українського студентського спортивного товариства. Підтримував проголошення державності Карпатської України, за що 1939 року знову був заарештований під час Студентського конґресу.
Звільнився вже незабаром, після початку Другої світової війни у вересні того ж року, коли Польща була захоплена нацистами.
У Львові організував охорону собору св. Юра з участю підпільників ОУН, а після приходу совєтської влади переселився з сім’єю у містечко Чесанів (нині – Польща). Тут Грабець керував секцією молоді в місцевому відділенні Українського допомогового комітету. Паралельно із цим мав відповідальне завдання по лінії ОУН: відповідав за переміщення через німецько-совєтський кордон кур’єрів та озброєних груп націоналістів.
Створював «Курені молоді», де знавці навчали молодь користуватися зброєю, фізично і морально готувати її до підпільної діяльності. «Куренівці» збирали зброю, залишену вояками Червоної армії, яка пізніше пішла на озброєння УПА.
У 1941 році Омелян Грабець став членом Головного Військового штабу ОУН (бандерівської) та Командиром Головного Військового осередку. Брав участь в організації похідних груп ОУН, був обласним провідником ОУН Рівненщини та Кам’янець-Подільщини (тепер – Хмельницька область).
Влітку 1943 року Омеляну Грабцю присвоєно звання полковника та доручено очолити групу УПА-Південь. Влітку того ж року під його керівництвом відбулося звільнення в’язнів Літинської тюрми (Вінницька область). Більшість в’язнів тієї в’язниці складали євреї, частина з них увійшла до відділів УПА-Південь.
Серед бойових операцій Грабця («Батька»): звільнення полонених із концтабору в Калинівському районі Вінницької області, кілька успішних засідок на німців під Вінницею, наліт на зброярню у самій Вінниці, а також – рейд до Молдови, а потім на захід України.
10 червня 1944 року біля села Микулинці Літинського району відбувся бій з батальйонами НКВД. Ворог «притиснув» повстанців до ставків поблизу села. Таким чином, вихід був – або відстрілюватися до останку, або вириватися через ставки. «Батько» прийняв рішення зберегти якнайбільше людей та майна і віддав наказ воякам відступати через вузенькі греблі між ставками. А сам зайняв місце кулеметника, прикриваючи відступ своїх хлопців. Там і загинув. Місце його поховання донині невідоме.
