(«Час»). — 26 травня 1953 року в Особливому таборі №2 (“Горлаг”) розпочалось повстання політичних в’язнів, наймасовіше і найтриваліше в історії ГУЛАГу. В ньому брали участь всі відділення “Горлагу” і два відділення “Норильлагу”. Загальна кількість повстанців становила 16,378 осіб.
Особлаг №2 (“Горлаг”) був створений в Норильську 28 лютого 1948 року для утримання політичних в’язнів і в різні роки у ньому перебували понад 20 тисяч осіб. За “Беріївською амністією” 1953 року, яка була оголошена після смерті Сталіна, на свободу вийшла майже половина ув’язнених, чий термін був менше 5 років і які не були засуджені за політичними статтями. Більшість в’язнів “Горлагу” були українцями, засудженими на “бандерівський стандарт” – 25 років.
Марні сподівання на перегляд справ і зменшення терміну привели до невдоволення ув’язнених і локальних бунтів. 26 травня 1953 року, після чергового обстрілу табірною охороною житлових блоків і вбивства шістьох та поранення сімох ув’язнених, переросло у протест – в 4-й зоні “Горлагу”. До 5 червня всі шість відділень “Горлагу” припинили роботу і виявили масову непокору табірній адміністрації. Протягом кількох тижнів повсталі пікетували прохідні, щоб не допустити в зони наглядачів і конвоїрів, писали листівки, які поширювали за межі зон за допомогою повітряних зміїв.
з 4 липня під страхом розстрілу на роботу почали виходити в’язні ряду зон. Вони погодились на обіцянки урядової комісії з москви, частково виконати вимоги засуджених. Найдовше протримались повсталі 3-ї зони, яка переважно складалася з українських і прибалтійських націоналістів, засуджених на каторжні роботи.
На штурм каторжанського табору за солдатами слідом йшов партійно-комсомольський актив Норильська. За офіційними документами загальна кількість жертв під час придушення повстання становила 226 пораненими і 150 убитими, яких безіменно поховали на цвинтарі під горою імені Шмідта біля Норильська.
З усіх повстанців тюремна адміністрація виокремила 2,920 активістів – 45 із них заарештували як організаторів, 365 – посадили в тюрму, 1,500 – перевели у Магадан. Решту ізолювали у нових табірних пунктах.
Повстання в “Горлагу” прискорило створення комісій з перегляду справ політичних в’язнів – до початку 1956 року їх кількість в ГУЛАГу зменшилась на 70%, з 467,000 до 114,000 чоловік, а загальна кількість зеків у тюрмах і таборах срср вперше за 20 років стала меншою одного мільйона.
