Саме так можна назвати Батуринський українсько-канадський археологічний проект, яким уже багато років опікуються Канадський інститут українських студій Альбертського університету, Дослідний інститут «Україніка», Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка, Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Адже, як відомо, Батурин – резиденція гетьмана Івана Мазепи, у 1708 році після поразки шведів у Північній війні, був знищений військом царя Петра І. Будівлі зрівняли із землею, населення – старих, жінок, дітей, позбавляли життя. Кілька століть територія Батурина (Чернігівська область) заростала бур’янами. Це було невеличке селище, жителів якого російсько-радянська імперія позбавила історичної пам’яті. І лише за Незалежної України, особливо в час президентства Віктора Ющенка, Батурин, як міфічний птах фенікс почав відроджуватися з попелу, а вірніше — з багатьох шарів ґрунту. Нині Батурин має статус міста.
У 1995-2001 роках археологи та історики з Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка м. Чернігова в Україні та Канадського інституту українських студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтоні та його відділ у Торонто в Канаді здійснюють розкопки в Батурині. В них бере активну участь і виконавчий директор Батуринського українсько-канадського археологічного проекту КІУС (Торонто) доктор історичних наук Володимир Мезенцев. Про свої досягнення на дослідницькій ниві д-р Володимир Мезенцев час від часу звітує в Торонто в приміщенні будівлі на «OLD Mill». Ось і нещодавно, 25 квітня він прочитав лекцію «Архітектура палацу Мазепи в Батурині та західні аналогії». На цьому заході присутні мали змогу не лише почути розповідь лектора, а й бачити на екрані малюнки, фотографії археологічних знахідок дослідників Батурина та палаців, відтворених на основі здійснених досліджень з допомогою комп’ютерної графіки.
Відкрив захід мґр Орест Стеців, який від імені дослідного інституту «Україніка», президентом якого він є, подякував д-р Мезенцеву та його команді за їх самовіддану працю з дослідження української історії, повернення з небуття нашого історичного героїчного, але разом з тим і сумного минулого, яке є уроком нинішнім і прийдешнім поколінням українців. Володимир Мезенцев також розпочав свою лекцію з подяк. Він наголосив на тому, що за роки його роботи над проектом інтерес до дослідження Батурина виявила низка українських громадських організацій та окремих осіб. Вони постійно надавали фінансову та організаційну допомогу дослідникам. Це насамперед Крайова Управа Ліґи Українців Канади (Борис Михайлець), Ліґа Українців Канади відділ у Торонто (Микола Литвин), українські громади Канади та США, громада Торонто, а також окремі громадяни, серед них — Олена Негрич, д-р Юрій Іванчишин, Мирон і Олена Долинські, Роман Пендзей та багато інших.
Проте є й набагато раніші відтворення гетьманського палацу. Так 1744 року Батурин відвідав німецький колекціонер архітектурних креслень Фрідріх-Вільгельм фон Берґгольц. Він зробив олівцем аматорський схематизований малюнок без скалі Мазепиного палацу на Гончарівці, руїни якого ще стояли. Ориґінал малюнку зберігається в Національному музеї Стокгольму. Д-р Володимир Мезенцев ознайомився з ним у 2004 році. А присутні на лекції мали змогу бачити малюнок на екрані.
Д-р Володимир Мезенцев розповів про те, що археологи, які працювали разом з ним у Батурині, підтвердили достовірність зображення Мазепиного палацу. Адже під час розкопок його залишків та сусідніх споруд садиби на Гончарівці вони знайшли багато архітектурно-декоративних матеріалів особливо ордерні елементи. Також було виявлено багато керамічних профільованих деталей карнизів, лиштв вікон, підвіконь, кронштейнів, що їх підтримували, а також інших пластичних оздоб фасадів з рештками тиньку й побілки вапном.
Під час розкопок решток палацу Івана Мазепи на Гончарівці археологи виявили також багато фраґментів керамічних мископодібних дисків з рельєфами розеток та масивних прямокутних плит із зображенням шляхетського герба Івана Мазепи «Курч». Серед залишків Мазепиного палацу було знайдено також багато уламків майолікових різнобарвних, монохромних і теракотових кахлів, виконаних на високому художньому і технічному рівнях, якими облицьовували обігрівальні печі покоїв, та керамічні плитки різних форм від мощення підлог з поливою і без емалі. На пічних кахлях гетьманського палацу зображені образи янголів-путті. Цей сюжет був поширений в Україні з мистецтва італійського Відродження через Річ Посполиту в ХVI- ХVII століттях. На основі знайдених археологами артефактів та малюнку Фрідріха-Вільгельма Берґгольца д-р Володимир Мезенцев з колеґами зробили висновок, що в основному палац Івана Мазепи був збудований в стилі західного бароко, хоча й з елементами інших стилів, зокрема ґотики, ренесансу, що притаманний ранньомодерному культовому зодчеству Центральної України. І це цілком закономірно, адже Іван Мазепа був високоосвіченою людиною, мав у своїй резиденції велику бібліотеку. За молодих літ служив покоєвим у польського короля Казимира. Згідно зі своїми посадовими обов’язками Іван Мазепа бував у різних європейських містах, зокрема в Кракові, Варшаві, Парижі. Цілком можливо, що він бачив там палаци, збудовані в західному стилі. Д-р Володимир Мезенцев проілюстрував свою лекцію зображеннями на екрані резиденції-музею польського короля у м. Пйотркуві-Трибунальському Лодзинського воєводства 1519 року, а також графічної реконструкції первинного вигляду цього замку; надбрамної вежоподібної резиденції польського короля, так званої «Верхньої брами» ХVI століття Вавельського замку в Кракові; мешкального баштоподібного павільйону 1556 року королівського палацу Лувру в Парижі; чолової елевації з ризалітом відбудованого палацу Ґнінських-Острозьких 1685 року у Варшаві та ін. А на завершення лекції присутні в залі ознайомилися із ґравюрою Івана Мигури (Київ, 1705 р.), що прославляє гетьмана Івана Мазепу за будівництво ним численних храмів, покровительство Церкви, освіти, науки і культури України.
Алла Топчій
