19 червня – 80 років від дня страти Миколи Мусія («Мухи») члена Організації
Українських Націоналістів, окружного провідника ОУН Житомирщини.
Микола Мусій народився у 1916 році в селі Борятин на Сокальщині (тепер у складі Червоноградського району Львівської області). Член Організації Українських Націоналістів з 1940 року. Після спеціального вишколу у червні 1941 року у складі Північної Похідної групи ОУН-р вирушив на територію Житомирської області. В липні 1941 року згадується серед працівників Житомирського обласного відділу пропаґанди ОУН-р, очолюваного Антоном Барановським (був його заступником).
У липні 1941 року група, в складі якої перебував Мусій, зупинилася у Звягелі (Новограді-Волинському), а звідти на чолі оунівської п’ятірки він відбув до Довбиша для проведення аґітації та пропаґанди ідей українського націоналізму серед місцевих жителів. Микола Мусій у цей час використовував псевдо «Гедзь» і був зв’язковим районного проводу ОУН-р. Восени 1941 року він перейшов на аналогічну роботу у Пулин, де перебував до лютого 1942-го. Микола Мусій організовував станиці ОУН в селах Коростенського району, був призначений тут районним провідником ОУН.
На початку літа 1942 р. Микола Мусій житомирським обласним провідником ОУН-р Сергієм Отченашем («Сатанчуком») був направлений до Бердичева. Разом із ним був Іван Мусій, односелець і підлеглий по роботі у Добвиші та Пулині. З цього часу Микола Мусій обрав для себе нове псевдо – «Муха», яким раніше послуговувався саме Іван Мусій, а йому віддав своє – «Ґедзь».
Після прибуття до Бердичева, «Муха» став заступником районного провідника В. Яцюка і перебував на цій посаді до зими 1942 р. Вже новий обласний провідник бандерівців Житомирщини «Бульба» призначив Миколу Мусія районним очільником.
У процесі розгортання організаційної діяльності у Бердичеві Микола Мусій розпочинав формування окружного проводу ОУН-р із центром у Бердичеві. До окружного проводу мали увійти районні організації Бердичева, Бердичівського, Чуднівського та Янушпільського районі, сформовані із сільських оунівських ланок та станиць.
«Муха» у процесі розбудови Бердичівського окружного проводу поширив організаційну діяльність також за межі Житомирської області. Зокрема, у с. Поличинці Вінницької області. Наявні також відомості про вербування до лав ОУН-р мешканців с. Панасівка Козятивського району Вінниччини, розташованого фактично на кордоні з Бердичівським районом.
Члени оунівського підпілля Бердичівщини разом із «Мухою» влітку 1943 року здійснили кілька диверсій проти нацистської адміністрації: знищили сепараторне устаткування громадського господарства села Половецьке, а на хуторі Дубова спалили молотарку.
Влітку 1943 року провідник «Муха» за підпільну націоналістичну діяльність був заарештований бердичівською СД. Проте, через свої зв’язки і корупцію в німецьких окупаційних органах влади йому вдалося втекти. З того часу Микола Муха деякий час переховувався у Тереховому і тимчасово на нелеґальному положенні проживав у Никонівці.
У вересні 1943 року Микола Мусій був призначений провідником Житомирської округи ОУН, діяв тут під псевдами «Муха» та «Боратинський Коля».
28-29 жовтня 1943 року в с. Зарубинці відбулася нарада керівництва Військової Округи УПА «Тютюнник» з участю повстанського командира Федора Воробця («Верещаки») та керівників оунівського підпілля Житомирської області, серед яких були «Орлюк», його заступник «Зенон», «Муха», «Наталка» та інші. Згідно прийнятого на нараді рішення, у тилу Червоної армії мав залишатися саме провідник оунівських ланок Микола Мусій.
28 січня 1944 року був заарештований контррозвідкою «СМЕРШ» 1-го Українського фронту і відправлений у ставку фронту у селі Кошляки Новосельського району Тернопільської області. 16 червня 1944 року Микола Мусій був засуджений Військовим Трибуналом 1-го Українського фронту до вищої міри покарання – розстрілу. Вирок виконано 19 червня 1944-ру в полі за 2 км від с. Кошляки.
