3 лютого 1929 року у Відні представники Групи Української Націоналістичної Молоді, Леґії Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді та Української Військової Організації утворили Організацію Українських Націоналістів (ОУН) – рух, який поставив собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави.
В Українському кризовому медіа-центрі експерти обговорили, чи виконала вона свою місію і чому у тих історичних умовах саме ОУН стала основою боротьби українців за визволення.
Кандидат історичних наук Микола Посівнич особливо відзначив роль, яку відіграв у створенні Організації Євген Коновалець.
«Його постать у тих подіях є ключовою. Завдяки йому маємо дуже добре структуровану організацію. В тих умовах він чітко побачив проблему в тому, що немає чіткої ідеології, а з іншого боку – еліти, яка би була готова втілювати цю ідеологію. На це все знадобилось 10 років», – підкреслив історик.
В подальшому саме ця організація досягла найбільших результатів. Її представники були серед кращих синів і дочок України, які у двадцятому столітті відігравали найважливішу роль у процесі українського державотворення. «ОУН розбудовувалась як ірраціональна ідеалістична світоглядові організація, яка об’єднує навколо себе здорові сили нації. Тому хибним є те, що її дехто сприймає як партію», – уточнив Микола Посівнич.
На зустріч принесли прапор ОУН часів Євгена Коновальція. «Чому він не червоно-чорний?» – попросив пояснити модератор заходу Ігор Стамбол. Голова ОУН (м) Богдан Червак зазначив, що прапором революційної ОУН дійсно вважається червоно-чорний, але спочатку в Організації при Коновальцеві був інший.
У 1929 році був оголошений конкурс на символіку ОУН і перемогла концепція Тризуба з мечем. Саме тоді виготовили перший прапор. «Ориґінал, на жаль, не зберігся, а ця копія тривалий час знаходилась у наших братів і сестер за кордоном. Потім стяг помандрував у Лондон, звідки його привезли до України у часи Майдану», – пояснив він.
Богдан Червак підкреслив, що не існує у сучасній українській державі іншої організації, яка би мала таку велику і славну історію.
«Коли на початку двадцятого століття українська держава не стала дійсністю, запанувала атмосфера апатії і зневіри. Більшість українців вважали, що вже ніколи українська нація не відродиться. Тому одна частина інтеліґенції пішла у колаборацію з більшовицьким режимом, а інша еміґрувала. На міжнародній арені українське питання було фактично зняте, і тільки горстка ідеалістів на чолі з Євгеном Коновальцем сприйняла поразку УНР не як завершення історії, а як початок нової боротьби», – наголосив голова ОУН.
На думку головного редактора газети «Шлях Перемоги» Віктора Рога, ОУН відігравала і продовжує відігравати дві важливі функції. Це функція компаса або орієнтира у формуванні світогляду, концепції, напрямних і функція магніту – притягання до себе твердих, вольових і принципових людей.
ОУН завжди діяла адекватно відповідно до умов і завдань. Недоречно було у 60-х роках бігати по лісах з автоматами, так само, як недоречно було у 40-х пікетувати відділи НКВД чи ґестапо. І в еміґрації, і в підпіллі, і в сучасній Україні Організація завжди діяла за кількома критеріями. І перший із них – Українська Самостійна Соборна Держава не є питанням дискусії, і боротьба за таку державу – обов’язок кожного українця.
«Якщо у школі не вчишся – не станеш вченим. Якщо не тренуєшся – не станеш чемпіоном. Все дається трудом, боротьбою, потом і кров’ю. Так само і з нацією. Вона сама має визначати свій шлях і свій інтерес, сама працює, бореться, вчиться, має бути готова себе захищати і жертвувати для розвитку, бо ніхто за океаном чи поребриком добра нам не дадуть і тому принцип опертя на власні сили, їх організацію і мобілізацію є засадничим. Захищають того, хто відбивається, а не того, хто втікає», – сказав Віктор Рог, закликавши знаходити відповіді на складні питання не в пустопорожніх обіцянках політиканів, а у писаннях і діях великих борців за свободу України.
Прес-центр УКМЦ
