10 квітня – 135 років від дня народження Олександра Загродського – видатного українського військового, генерал-полковника Армії УНР (в екзилі), командира Волинської дивізії, учасника Першого зимового походу, заступника головнокомандувача Армії УНР.
Олександр Загродський народився 10 квітня 1889 року в селі Зеленьків Уманського повіту, в багатодітній родині сільського священника. Закінчив 3 кляси Київської духовної семінарії. У 1912-му Олександра Загродського призвали до армії. Учасник Першої світової війни. Завдяки природному розуму, постійному самовдосконаленню та винятковій працездатності пройшов шлях від рядового до штабс-капітана. Тричі поранений, нагороджений Георгіївською зброєю.
Брав участь в українізації військових частин Південно-західного фронту. З осені 1917-го – в українській армії. Очолював Київський вартовий полк військ Центральної Ради (1917), 1-й піхотний Запорізький курінь (1918), Запорізьку дивізію (1919).
Командував Волинською збірною групою Армії УНР під час Першого зимового походу (1919-1920), заступник головнокомандувача Армії УНР (1920).
У травні-листопаді 1920 року, під час совєтсько-польської війни Олександр Загродський командував Волинською дивізією. 31 травня наказом № 7 Головної Команди Армії УНР був підвищений до звання генерал-хорунжого. Протягом деякого часу виконував обов’язки заступника Головкомандуючого Армії УНР генерала Михайла Омеляновича-Павленка.
В грудні 1920-го інтернований у Польщі. Його видачі домагався голова Совнаркому УССР Християн Раковський.
В 1921-му очолив Українську спілку інвалідів Армії УНР. Входив до Головної ради Хреста Симона Петлюри – нагороди в Армії УНР (1936-1946), розбудовував Український кооперативний союз у Холмі.
Після Другої світової війни мешкав в Австрії у Зальцбурзі, очолював Український допомоговий комітет. З 1949 року Олександр Загродський на еміґрації в США. На громадських засадах очолив ініціативну групу колишніх вояків Української Армії. При екзильному президенті УНР Степанові Витвицькому виконував обов’язки шефа військової й цивільної канцелярії, був головою Громадського суду та членом ради Українського Конґресового Комітету Америки. Почесний член «Об’єднання бувших вояків українців в Америці», невтомний громадсько-політичний діяч.
Уряд УНР в екзилі відзначив Олександра Загродського Комбатантським Хрестом, Воєнним Хрестом та Хрестом Вільного Козацтва та підвищив до звання генерал-полковника Української Армії.
Помер уславлений військовий 4 серпня 1968-го у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку.
На його честь назване село Загродське у Новоушицького районі Хмельницької області. Найменування села здійснено у 2016 під час декомунізації топонімів (село носило окупаційну назву «Комунар»), як вдячність Олександру Загродському за те, що 28 вересня 1920 на чолі Першої Армії УНР здобув перемогу над московсько-більшовицькими окупантами поблизу сучасної території селища.