9 жовтня – 95 років з дня заснування у Львові греко-католицької богословської академії (1928 рік).

Богословська академія.png

Богословська академія у Львові була створена митрополитом Андерєм Шептицьким на базі Львівської духовної семінарії Української Греко-Католицької Церкви. За три роки було відкрито також філософський факультет, запроваджено викладання археології та історії мистецтв. Під час першого, п’ятирічного ювілею, в академії вже навчалося 360 юнаків, які вивчали також історію рідного краю, здійснювали наукові дослідження, були організаторами урочистостей з нагоди знаменних подій українського національного життя тощо. Після того, як відомий археолог Ярослав Пастернак у 1932 р. став професором археології Богословської академії, семінаристи активно почали залучатися й до археологічних досліджень.

Загалом, з легкої руки ректора академії Йосифа Сліпого, студенти були залучені до глибокої науково-краєзнавчої роботи. У 1930-х рр. популярності набув семінар з історії галицьких парафій УГКЦ, який у повсякденному житті називали краєзнавчим гуртком. Мета його діяльності була лаконічно сформульована організаторами: «ми мусіли піти в народ, пригадати йому його минуле, навчити його цінити свою рідну батьківщину».

Ідейними натхненниками та організаторами гуртка були професори Іван Крип’якевич, Костянтин Чехович, Ярослав Пастернак і Михайло Драган. Завдання гуртківців полягало у дослідженні історії парафій УГКЦ та просвітницької роботи духовенства на теренах Галичини. Разом із тим, керівництво гуртка ставило перед собою завдання ознайомити студентів із письмовими, усними та речовими джерелами місцевої історії та вміло використовувати їх у майбутній науковій і водночас душпастирській роботі.

Участь у роботі гуртка була абсолютно добровільною й гуртківцем міг стати кожен бажаючий. Засідання відбувалися раз на тиждень. Особливе місце серед заходів краєзнавчої роботи належало виконанню індивідуальних завдань: на початку нового навчального року оголошувався перелік питань, які виносилися для майбутньої роботи, яка полягала у вивченні сторінок історії місцевості, що обиралася студентами за власними вподобаннями. Пізніше юні науковці ознайомлювали з результатами своєї роботи присутніх на засіданнях семінару. Зауважимо, що під час літніх вакацій студенти Богословської академії мали продовжувати розпочату під час семестру роботу, зокрема, віднаходити пам’ятки мистецтва, які уже не використовувалися у церковному вжитку, для поповнення колекції музею академії.

Важливе місце у житті студентів академії займала праця Музичної секції, що випливало із розуміння «коли дивитися на священика, як на громадянина, а на його дім як на культурний центр на провінції». Як дізнаємося з публікації А. Цегельського 1938 року, музикування від 1932-го розвивалося у чотирьох напрямках:

Виклади історії церковної музики, гармонії, форм та навіть контрапункту;
Хор богословів, при ньому гурток «Двадцятка» для менших імпрез;
Симфонічний оркестр, при ньому смичковий квартет, гурток бандуристів і цитристів;
Музично-драматична секція при Читальні богословів ім. М. Шашкевича.

Згідно з Статутами, навчання у Богословській академії мало тривати 9 років – 4 роки філософії й 5 років теології. Однак, цей план ніколи не було реалізовано й навчання тривало загалом 5 років (2 філософії й 3 теології). У зв’язку із цим, Статути було перероблено стосовно 5-річного терміну навчання. Із першого року існування академії, навчання відбувалося за наступною програмою: 1 й 2 рік філософії та 1, 2, 3 роки богослов’я.

Юрій Щербяк зауважив, що аналіз навчально-виховного процесу Богословської академії дає підставу стверджувати, що його організація повністю відповідала високим вимогам кращих західних католицьких університетів. До професорсько-викладацького складу Академії були залучені найкращі представники української духовної і світської інтеліґенції, які своїми науковими здобутками могли гідно представити українську науку, культуру і мистецтво на міжнародному рівні.

Головне завдання академії полягало у формуванні у студентів високого загальноосвітнього рівня знань, підготовці семінаристів до самостійної наукової праці. І належні умови для цього були створені: семінаристи могли користуватися фондами бібліотеки академії, читальнею Духовної семінарії, архівами Богословського наукового товариства.

Усі предмети в Богословській академії були поділені між двома факультетами, так званими відділами – богословським і філософським. На богословському відділі викладали апологетику і догматику, теологію моральну і пасторальну, історію Церкви, патрологію, канонічне право. На філософському вивчали християнську філософію, філологію, історію мистецтва, археологію і музику, гігієну. Вони поділялися на ряд курсів: історія філософії, педагогіка, соціологія, логіка, історія і культура українського народу, археологія, антропологія тощо. Вивчали грецьку, єврейську і церковнослов’янську мови.

Значне місце в навчально-виховному процесі академії приділялось вихованню дисципліни у студентів: тут завжди панувала приязна атмосфера любові та довіри, яка ґрунтувалася на взаємоповазі між студентами та викладачами. Зокрема, даючи оцінку діяльності ректора Йосифа Сліпого, один із випускників згадував: «Поряд з вимогливістю, Патріарх був добросердечним і терплячим до своїх питомців, недаремно неофіційно його називали “татом” або “татуньом”». Значної уваги приділялося «духовному перетворенню» студентів-богословів. Важливим педагогічним чинником тут було формування відповідних моральних чеснот, які б давали змогу успішно виконувати релігійно-духовні практики: молитви, Богослужіння, часту сповідь і св. Причастя, а також бездоганно поводитися із своїми товаришами.

Навчання у Академії відбувалося п’ять днів на тиждень: з понеділка по середу, а також у п’ятницю та суботу, п’ять годин щоденно, лише до обіду. Під час лекцій студенти отримували навчальний матеріал, для засвоєння якого щодня відводилося 4 години (14-16 та 17-19). До лекцій та іспитів студенти готувалися у своїх кімнатах, або аудиторіях, влітку – у городі. Окрім щоденних годин для самопідготовки, напередодні іспитів надавалися кілька днів для повторення вивченого матеріалу. До самих іспитів, які відбувалися наприкінці навчального року, починали готуватися ще з квітня. У червні занять не було, усюди панувала тиша, оскільки студенти готувалися до іспитів. Іспити приймали три викладачі: голова екзаменаційної комісії, екзаменатор та асистент. Часу на підготовку студентам не надавали, питання задавалися одразу після того як четвірка заходила до аудиторії й сідала напроти комісії.

Богословська академія стала одним з найпотужніших релігійних навчальних закладів Польщі, але була закрита совєтським режимом у 1939-му, а потім і в 1944 році, після приєднання західноукраїнських земель до складу УССР. З 1963 року правонаступником Львівської богословської академії став Український католицький університет св. Климентія Папи у Римі під керівництвом звільненого з таборів Йосипа Сліпого. Від 1994 року Академія знову запрацювала в Україні, а у 2002-му була реорганізована в Український католицький університет.