Він написав 44 правила життя українського націоналіста.

Дмитро Мирон під псевдо Максим Орлик, Брюс, Піп, Роберт – ідеолог та діяч ОУН, автор книжки “Ідея і Чин України”, створив також 44 правила українського націоналіста у польській в’язниці, що стали складовою “Катехизу українського націоналіста”.

25 липня минуло 83 роки з дня загибелі Дмитра Мирона. “Еспресо.Захід” в огляді пригадає життєвий шлях українського діяча.

Дитинство та юність

Дмитро Мирон народився 5 листопада 1911 року в селі Рай, що на Тернопільщині. Походив з робітничої родини. Коли йому виповнилось п’ять років, померла його мати. Дмитро і ще четверо братів і сестер залишилися сиротами.

Навчався в Бережанській гімназії, а згодом в Академічній гімназії у Львові. Під час навчання приєднався до підпільного юнацтва ОУН і розпочав активну організаційну діяльність.

Гімназію закінчив з відзнакою та вступив на юридичний факультет Львівського університету. Під час навчання в університеті він став членом Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях. Був редактором “Бюлетеня ОУН на ЗУЗ”, а також підтримував зв’язок зі станицею ОУН за кордоном.

Початок революційної діяльності

Уперше Дмитра заарештувала польська поліція в травні 1932 року, коли йому було 20 років. Сталось це на Личаківському цвинтарі в дні Зелених Свят, коли поліція намагалася розігнати людей, які прийшли вшанувати загиблих борців за волю України.

Вдруге був арештований у жовтні 1933 року за приналежність до ОУН і поширення революційної літератури. Дмитра Мирона засудили до 7 років ув’язнення. Покарання відбував у в’язницях центральної Польщі.

“У тюрмі ніхто не бачив його ніколи пригнобленим чи зажуреним. Завжди з гордо піднесеною головою й усміхом на лиці, ніколи нікого не просив, не просився, не нарікав, але ще других піддержував своїм прикладом, поглядом і словом. Був у всьому взором твердої, невгнутої постави. Тісна тюремна келія перемінюється в справжню кузню творчого духа й думки. Тут виковує він 44 правила життя українського націоналіста та цілий ряд статей і думок, які передає на маленьких паперцях незамітно друзям на світ”, – йшлося в статті Ярослава Старуха, писав “Націоналістичний портал”.

Разом із “Декалогом” Степана Ленкавського та “12 прикметами характеру” Осипа Мащака, ці правила стали основою “Катехизму українського націоналіста”.

Звільнили Дмитра Мирона у 1938 році за амністією.

У роки Другої світової

Від 1939 року Дмитро Мирон (Орлик) був політично-ідеологічним референтом Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ і редактором її “Бюлетеня”. У серпні того ж року брав участь у Другому Великому зборі ОУН у Римі. Був автором постанов організації й викладав ідеологічну підготовку в Службі безпеки ОУН.

Після поділу Польщі він керував створенням підпільної мережі ОУН, входив до Революційного проводу, був крайовим провідником Закерзоння. У 1940 році, перейшовши на радянську територію, почав відновлювати знищені структурами НКВС підпільні організації. Попри переслідування радянських спецслужб, уникнув арешту. Натомість його сестру Тосю заарештували й закатували в тернопільській тюрмі у червні 1941 року.

Того ж року Дмитро завершив головну ідеологічну працю “Ідея і чин України”, яку під псевдонімом “Максим Орлик” надрукували в підпіллі. Це був один із найґрунтовніших документів українського націоналізму того часу.

“За прапорами ідей мусять іти залізні колони модерної зброї”, – цитувала Дмитра Мирона-Орлика у своїй програмі “Ген українців” покійна Ірина Фаріон.

Після проголошення 30 червня 1941 року у Львові відновлення Української Держави та арешту її уряду німцями ОУН вирішила взяти ініціятиву у свої руки. Для цього до Києва вирушила особлива група з провідних діячів, зокрема Ярослава Старуха, Дмитра Мирона та Василя Кука, щоб повторно проголосити державність зі столицею в Києві. Ця група (близько 30 людей) добралася до міста Василькова під Києвом, але там 31 серпня 1941-го німці заарештували частину її членів, у тому числі й Дмитра Мирона. Заарештованих піддали тортурам, але ніхто з них навіть не виказав власних прізвищ. У Луцьку трьом в’язням – Миронові, Кукові й Онишкевичу – пощастило втекти з-під арешту й через Волинь добратися до Львова.

У вересні 1941 року, після масових арештів ґестапо, ОУН перейшла до підпільної збройної боротьби проти німців. У 1942 році Дмитра Мирона знову заарештувало ґестапо в Києві. Під час спроби втечі з тюрми 25 липня на розі сучасних вулиць Хмельницького та Лисенка його застрелили. На місці загибелі в Києві встановлена меморіяльна таблиця.

“Багато великих трудів видержав він. Багато перешкод і небезпек переборов. Багато разів оминули його лише припадком кулі НКВД і погоня поліції, граничників і жандармів. Два рази втік з рук німецької поліції, арештований. Сестра його, зв’язкова ОУН, згинула, замордована НКВД, а він сам поляг від німецької кулі. Поляг у столиці України, в Золотоверхому Києві, як його Провідник і Герой – Андрій. Поляг, як перший поміж тими друзями, що їх так багато згинуло цього року геройською смертю, убитих, чи розстріляних на розлогих ланах і степах України, в Житомирі, Києві, Полтаві, Кременчузі, Кривому Розі, Кам’янці Подільському, в Кримі й других місцевостях…”, – писав його друг Ярослав Старух.

Дмитру Мирону надали звання “Почесний громадянин міста Бережани” і встановлено пам’ятник у його рідному селі Рай.

Декілька із 44 правил українського націоналіста

Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
Пам’ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутности та розвитку.
Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, але мужности та активного життя.
Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
Будь сильний і незламний навіть перед лицем смерті і всяких терпінь.
Пам’ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкости і покори.
Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації.
Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.