5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка).
«Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській Німеччині.
НКВД-МГБ полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.
До трагічної розв’язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв’язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.
Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал Міністерства державної безпеки Павло Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню.
В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1,000 радянських рублів.
Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою.
Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського УКГБ було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.
Український Інститут Національної Пам’яті
«Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною!».
«Мудрого — не одурити, чесного — не купити, мужнього — не зламати».
«Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах».
«Ми усі — вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я — свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з грубою силою. Але, запевняю вас, — ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросло на ній нове українське покоління, яке довершить те, що нам не суджено було довершити».
«Самостійність здобуде не одна партія чи спілка, чи окремі люди, здобуде її тільки ціла Україна».
Роман Шухевич
