Над вертепом зірка сходить,
Коляда по світу ходить,
Із Різдвом вітання щирі,
Щастя, радості і миру!
В неділю, 21 січня 2024 р. в українській католицькій катедрі св. Йосафата в Едмонтоні, Альберта, відбувся Концерт Коляд, який кожного року влаштовує Українське Музичне Товариство Альберти (УМТА).
Вважаю доцільно згадати про важливість плекання співу колядок та щедрівок. Як знаємо, з доісторичних часів наші предки плекали народні звичаї й обряди. Цей прадавній побут пов’язаний з природою й порами року та залежними від них періодами хліборобських, сільськогосподарських, скотарських, мисливських та інших праць. До обрядів кожної пори року належали й пісні. В період, коли ще далеко було до християнських часів, під час зимового циклу наші предки співали величальні пісні-колядки, якими славили господарів, бажали їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку. Вшановували також господиню та всіх членів родини. Є ті, що вірять, що колядки можуть сягати назад п’ять тисяч років!
Із запровадженням християнства в Україні Рідвяні свята стали частиною зимового циклу обрядів. В той час обряд колядування почали пристосовувати до нової віри, а також творили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули популярности серед народу. У колядках, за традицією, вшановували всіх членів родини, а ці нові колядки вихваляли новонародженого Ісуса Христа. Колядки були поширені в усіх слов’янських народів, тільки не в росії.
Щодо щедрівок — вони знані лише на українській території. Назва «щедрівка» — пов’язана зі «Щедрим», багатим вечором, коли щедрий бог сонця сходив на землю в селянську хату, на господарство, разом з духами померлих і віщував свою щедрість і багатий урожай в Новому Році.
Український нарід завжди достосовувався до змін в обставинах. З плином часу, протягом багатьох століть, відбувалася незліченна кількість подій через які народні звичаї та обряди зазнавали чимало змін. Тут говориться не тільки про вплив нової християнської віри і, багато пізніше, модернізації та міської культури, але й про дві світові війни та час між ними, про національно-визвольний рух, про час під совєтським режимом, що старався знищити усі наші святкові традиції. Наш нарід зумів пережити усі труднощі тих лихоліть, а з відновленням Незалежности в 1991 році активно повертався до обрядів колядування.
Різдвяні звичаї українського народу разом з колядками та щедрівками є свідками його древности. В них відображується правдива історія України. В них знаходимо останки поганських часів. В них бачимо згадки князів та дружинників з часів київської держави, гетьманів та козацтва часів Гетьманщини, стрільців та повстанців часів Визвольних Змагань. Це й тому москва здавна старається знищити наші традиції, нашу творчість, щоб знищити докази нашої давньої та самобутньої культури, яка повністю відрізняється від їхньої.
На превеликий жаль, від 2014 р., і тим більше від лютого 2022 р., ми бачимо як зміни та перетворення колядок відбуваються під час дальшої боротьби за Незалежність — воїни Збройних Сил України теперішних часів творять нові колядки, просять свободи для народу, моляться за Україну.
Руслана Лоцман, Заслужена артистка України, у статті для «Нового Шляху»-«Українських Вістей», 15 січня 2023, «Різдво українське: традиція і сучасність» пише: «Цьогоріч Україна співає свою коляду по всьому світу, ще голосніше, ніж в попередні роки, адже в час війни багато українських родин в різних куточках світу закликають молитвою та піснеспівами перемогу і мир на нашу землю. Українське Різдво є там, де линуть наші колядки та щедрівки. Починаючи з фронту, який тримають українські воїни, і завершуючи волонтерськими осередками в різних країнах світу, які допомагають нам у цій боротьбі. Символіка християнських пісень сьогодні, як ніколи, відображує наше життя, в якому образ Ірода належить московському правителю, а Діва Марія оберігає кожного свого сина, який став на захист своєї батьківщини. … Попри війну, традиції живуть, бо в них зберігається наша ідентичність та національна свідомість. … Змінюються тексти в колядках, написані самими бійцями. Традиція змінюється, а значить – живе».
Колядки існують з давніх-давен. В них є чародійна сила! Мені здається, як довго будемо співати їх, так довго будемо існувати! Тож тримаймося разом, бо разом ми сильні, і співаймо колядки та щедрівки — вони ж наші обереги!
Щодо концерту — маю кілька завваг. Участь в програмі концерту участь брало 275 осіб (включно з дириґентами). Правдоподібно — це рекорд! Приємно було бачити серед них чимало новоприбулих з України. Також радувало душу участь школярів — Рідна школа та Курси українознавства. Сучасні твори у програмі — приміром «Там во Бахмуті» підкреслювали, що традиція живе. А рідний український звук бандур додав до особливого звучання.
Концерт розпочався входом катедрального хору св. Йосафата. Присутні встали та разом з хором відспівали БОГ ПРЕДВІЧНИЙ. Відтак Люба Бойко-Белл, голова УМТА, привітала присутніх та пригадала, що Товариство засноване в лютому 1972 році, понад 50 років тому, і що Концерт Коляд був першим концертом, влаштованим товариством, 14 січня 1973 року. Цей концерт був і є тривалою традицією Різдвяних святкувань української громади в Едмонтоні.
Програмою концертом керувала Софійка Овчаренко за текстом, підготованим на цей концерт Галиною Котович, членом та секретарем УМТА. Програма проходила як слідує:
ВСЯЧЕСКАЯ (муз. А. Гнатишина); НОВА РАДІСТЬ СТАЛА (галицька мелодія, обр. Р. Лопатки); ДЗВОНИКИ (обр. А. Мельничук); хор української католицької катедри св. Йосафата, дириґент: Денис Луцишин;
РІЗДВЯНЕ ВІНШУВАННЯ; БОГ СЯ РОЖДАЄ; Рідна Школа при парафії св. Юрія Переможця, кляси 3,4,5, дириґент: Анна Крупа, музичний керівник: Олена Шевчук, директорка школи: Оля Миц;
ПРИХОДЕ ГОСПОДЬ (обр. Ю. Анткова); НА ЙОРДАНСЬКІЙ РІЧЦІ (обр. о. К. Стеценка); хор української православної катедри св. Івана Хрестителя, дириґент: Орест Солтикевич;
СПИ ІСУСЕ, СПИ (сл. і муз. о. Й. Кишакевича); НІЧКА ТА РАДІСНА (сл. і муз. В. Богачук); Курси українознавства ім. Івана Франка, дириґентка: Оля Харабара, директорка курсів: Лілія Суха;
ТРИ СЛАВНІЇ ЦАРІ (гарм. гурту «Джершень»); ЗВІСТКУ ЯНГОЛ СПОВІСТИВ (сл. Н. Семеної, муз. А. Попруги, обр. О. Токар); СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР (обр. І. Батюк і Л. Курбанової, обр. на хор Н. Ґрінінґ); хор «Верховина» при Спілці Української Молоді (СУМ), дириґентка: Наміша Ґрінінґ;
МОЛИТВА ДО СВ. О. МИКОЛАЯ ЗА УКРАЇНУ (сл. К. Рабчун-Мосійчук); читав Богдан Харабара, Курси українознавства ім. Івана Франка;
ВЕСЕЛИСЯ, ВИФЛЕЄМЕ (обр. о. І. Сембрата, ЧСВВ); СВЯТЦІ СИДІЛИ (обр. Р. Гурка); хор парафії св. Василія Великого, дириґентка: Єлисавета Лісова-Андерсон;
ТИХА НІЧ, СВЯТА НІЧ (муз. Ф. Ґрубера); ВІД ХАТИ ДО ХАТИ (обр. Б. Стандари); капеля бандуристок Феєрія, керівник: Оксана Коломієць;
НЕБО ЯСНІ ЗІРКИ ВКРИЛИ (муз. Б. Сегіна, хорова обр. Л. Погорецької), солістка: Карла Гудема, супровід: капеля бандуристок «Феєрія», віолончель: Андрій Коломієць; ДІН-ДОН (авторська колядка А. Мельничук); український народний хор «Вітер», дириґентка: Леся Погорецька;
О, СВЯТА МАРІЄ-МАТИ (сл. і муз. Р. Бревка, гарм. І. Фіцалович), солістка: Соломія Катеринчук; ЗЕМЛЮ ЮДЕЙСЬКУ (обр. С. Стельмащука); хор «Дніпро», дириґентка: Ірина Шмігельська;
В ТЕМНУЮ НІЧКУ (сл. і муз. Ієромонаха Іпатія (Малютіна), переклад Т. Угрин, обр. М. Волинського), НІЧКА ТА ЯСНАЯ (сл. і муз. В. Богачука, обр. О. Токар); камерний хор Капеля Киріє, дириґентка: д-р Меланія Туржон;
ЩО ТО ЗА ПРЕДИВО (обр. В. Барвінського), солістка: Соломія Катеринчук; ТАМ ВО БАХМУТІ (сл. і муз. О. Вітвіцького, обр. М. Гусар), солісти: Соломія Катеринчук, Валтер ді Томассо; «Нове життя», хор при парафії св. Василія Великого, дириґентка: Олександра Гринюк;
НА СВЯТ ВЕЧІР (муз. І. Недільського); ОЙ, В ЄРУСАЛИМІ РАНО ЗАДЗВОНИЛИ (муз. Я. Яциневича); БУДЬТЕ ЗДОРОВІ (із зібрання В. Ганчук); хор парафії св. Юрія Переможця, дириґентка: Ірина Тарнавська.
Перед закінченням коротке слово виголосив парох катедри св. Йосафата, Всечесніший о. Я. Гербут, який завважив що «як співаємо — молимось подвійно!» . Насамкінець присутні спільно заспівали колядку ВО ВИФЛЕЄМІ, остання стрічка якої просить:
Глянь оком щирим,
о, Божий Сину,
На нашу землю, на Україну.
Зішли Їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славила во вічні віки.
Слід сказати, що збір добровільних датків при вступі був $3,465.25. Ці фонди призначені на «Міст Надії», поміч бідним дітям, сиротам, родинам з багатьма дітьми і в теперішних часах, постраждалим від російської аґресії. Щира подяка всім жертводавцям.
Фото:Андрій Литвинець
Орися Олійник,
член УМТА
