У Торонто лекція Романа Ващука про Холмщину, родинну історію та українсько-польське пограниччя стала завершенням наукового сезону НТШ у Канаді
У стінах Наукового товариства імені Шевченка в Канаді відбулася подія, яка стала не лише підсумком наукового сезону 2026 року, а й глибокою розмовою про історичну пам’ять, національну ідентичність та складні долі людей на українсько-польському пограниччі. Головним доповідачем вечора став відомий дипломат, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні та нинішній президент Українсько-канадського дослідно-документаційного центру Роман Ващук.
Відкриваючи вечір, голова НТШ у Канаді д-р Даґмара Турчин-Дувірак подякувала меценатам, громадським організаціям і волонтерам за підтримку діяльності товариства та допомогу Україні. Особливу увагу вона звернула на підтримку українських захисників і гуманітарних ініціатив, які традиційно підтримує українська громада Канади.
Представила доповідача професор Торонтського університету Мар’яна Бурак. Вона наголосила на вагомому внеску Романа Ващука у розвиток українсько-канадських відносин та підтримку України у роки після Революції Гідності й початку російської аґресії. Присутні тепло згадували його дипломатичну діяльність у 2014-2019 роках, коли він очолював канадське посольство в Києві.
Центральною темою вечора стала лекція під назвою «Калинські гербу Топор: історія священничої родини на польсько-українському пограниччі».
У своєму виступі Роман Ващук поєднав архівні дослідження, родинну пам’ять та широкий історичний контекст. Поштовхом до багаторічного вивчення власного родоводу стали архівні матеріали, підготовлені істориком Іваном Сварником. Саме вони привели дослідника до постаті його предка — Івана Миколая Калинського, греко-католицького священника, якого Ватикан затвердив єпископом Холмської єпархії.
Через історію однієї родини доповідач показав широку панораму життя Холмщини та Підляшшя — реґіонів, де століттями перепліталися українська, польська та російська культурно-політичні традиції. За словами Ващука, історія цих земель часто залишалася «сиротою» між різними національними історіографіями.
Особливу увагу слухачів привернула драматична доля Івана Миколая Калинського. Під час Січневого повстання 1863 року він підтримував польських повстанців, за що потрапив у немилість російської влади. Попри затвердження Ватиканом, російський уряд так і не дозволив його висвятити на єпископа Холмського. У 1866 році Калинського було заарештовано та заслано до В’ятки, де він невдовзі помер. У польському католицькому середовищі його почали вважати мучеником за віру.
Окремий розділ лекції був присвячений драматичним подіям ліквідації унії на Холмщині у другій половині XIX століття. Роман Ващук розповів про діяльність отця Маркела Попеля, який за підтримки російської влади проводив насильницьке «повернення» греко-католиків до православ’я. У той період сотні священників були змушені залишити свої парафії, а частина вірян відкрито чинила спротив.
Символом цього опору стали мученики з Пратулина — прості парафіяни, які загинули, обороняючи свою церкву та право залишатися вірними унійній традиції. Їх було проголошено блаженними у 1996 році.
Через долі членів родини Калинських доповідач продемонстрував складність формування національної та релігійної ідентичності на прикордонних територіях. Частина родини прийняла православ’я та інтеґрувалася у польське середовище, інші ж стали активними діячами українського церковного та громадського життя в Галичині.
Особливий інтерес викликала постать Лева Калинського — священника, близького до митрополита Андрея Шептицького, який підтримував його у складні часи та брав активну участь у церковному житті Галичини.
Однією з найбільш цитованих фраз вечора стали слова Романа Ващука:
«Українцями не лише народжуються — українцями стають».
Ця думка викликала жваву дискусію серед присутніх, особливо в контексті сучасної війни та нової хвилі української еміґрації. Доповідь переросла у ширше обговорення ролі історичної пам’яті, особистого вибору та відповідальності за майбутнє.
Символічно, що завершення історичної частини вечора мало і сучасне продовження. Волонтери та представники української громади розповіли про допомогу українським військовим медикам, а присутні переглянули відеозвернення бойових медиків із фронту, які дякували канадській українській громаді за підтримку, турнікети та медикаменти.
Фінал вечора став водночас і підсумком наукового сезону НТШ у Канаді, і нагадуванням про те, що історія не існує окремо від сучасності. Пам’ять про минуле, боротьба за ідентичність та відповідальність за майбутнє сьогодні знову набувають для українців особливого значення.
Михайло Гуцман
