Саміт Двадцятки не був для нас ані добрим, ані поганим. Він повертає нас у реальність, де світ турбують багато проблем, а, на жаль, не тільки війна рф проти України. Так само підсумкова декларація не ані доброю, ані поганою — вона є ніякою. Нас у Нью-Делі ніхто не “здав”, а от формулювання в декларації, очевидно, розміняли. На згоду Китаю та Індії на них і на згоду незахідного світу втричі збільшити частку джерел енерґії, що поновлюються. Що, в свою чергу, без західних грошей і технологій банально неможливо. Цифра у 4 трильйони доларів інвестицій на рік тільки для незахідного світу, щоб зупинити зміни клімату, вражає. І не просто так ООН “потурбувалася” цю цифру вчасно під саміт оприлюднити. Минулого року в декларації Двадцятки було засудження рф, але одночасно і пояснення, що не всі з цим згодні. Так би мовити, домовилися не домовлятися. Чи такий підхід нам реально допоміг? Питання відкрите, але скоріше ні. Тим не менш, емоційно ми декларацію програли і це звісно неприємно й дуже сумно.
Саміт став дуже очевидним прикладом, як Захід намагається не псувати гру Індії. Яка перший раз вже офіційно була названа не Індія, а Бхарат, як хочуть індуси. Напередодні саміту вони запускали космічні станції на Місяць і до Сонця, до речі, успішно, на відміну від рф. Індія хоче бути на одному рівні зі США, ЄС та Китаєм і вважає, що це її “законне” і заслужене місце. А Захід підтримує Індію, як противагу Китаю. Це, до речі, одна з відповідей, чому господарі саміту нас там не хотіли бачити, адже вони хотіли зробити “героєм дійства” саме себе — Індію, а ніяк не Україну. Не бачу ніякої “зради”, яку в нас дуже люблять розганяти.
За результатами Двадцятки. Ми нічого критичного не втратили, а геополітичний трикутник США-Китай-Індія вже точно не має місця для рф і може бути доповнений до “чотирикутника” Євросоюзом і саме через це в нас з’явиться шанс бути в ньому присутнім — як частини ЄС. Геополітичне посилення Індії означає геополітичне послаблення рф. Але маємо чесно визнати, що світ поступово дрейфує до реальності, де наша війна вже не є завжди питанням номер один за визначенням і де все обертається навколо нас. Саміт у Нью-Делі це чітко показав.
Світ перезавантажується і наше місце — на Заході. Це запорука нашої безпеки і, взагалі, існування. Але це означає, що маємо брати до уваги стратегічні інтереси Заходу, розуміти їх і навчитися використовувати їх на свою користь. Ніяких інших варіантів немає.
«Фейсбук» Павла Клімкіна
