П’ятдесят років — це, здається, безконечність, коли молода людина думає про своє майбутнє. Це два покоління в родині, коли діти виростають і творять свої родинні гніздечка. Це короткий період, коли держава розвивається. Для старшої людини — це немов момент, коли вона розуміє, як скоро пролітає її життя і часу не вистарчає зробити все, про що мріяла.
Для громади, яка наполегливо працює над збереженням себе, своїх нащадків і своїх установ, 50 років — це півстоліття посвяти, відданости, організування, творчости і невтомної праці для добра своїх дітей та майбутніх поколінь.
Від 3 до 5 листопада 2023 року Дирекція Дому Української Молоді (ДУМ) в Едмонтоні величаво відзначала 50-річчя Дому. Це, ніби, смішно святкувати існування будинку, і тому це 50-річчя було святкуванням людей, організацій, подій та будови громади в Едмонтоні.
50 років тому основоположники ДУМ мали бачення і мрію. Вони хотіли збудувати свій дім, де могла б панувати українська патріотична атмосфера і де могла рости й розвиватися наша громада на майбутнє. Бажання зберігати в себе і в своїх дітей українську ідентичність було дуже сильним. Збудування власної домівки стало гаслом завзятих та надзвичайно працьовитих людей.
Голова Організаційного комітету святкувань та колишня голова Дирекції ДУМ Ірина Коломійчук висловилася ось так: «Святкування 50-річчя будівлі, яка стоїть у нашій громаді — це незвична подія. Цей будинок став рідною домівкою для багатьох людей і громадських організацій. Висловлюємо велике признання людям, які понад 50 років тому передбачили що є важливим для добробуту нашої української громади, а також тим, хто взяв на себе ризик підтримати це бачення. Сьогодні ми віддаємо шану нашим засновникам, оскільки це результат їхньої праці. Більшість із нас, які прийшли сьогодні ввечері, є свідками того, як це бачення здійснилося та ми разом пережили його. Це відзначення і визнання усіх членів, які виконували роботу, щоб підтримувати цю будівлю для нашої великої організаційної сім’ї та відвідувачів».
Відмічуючи 50-річчя, наша громада відзначила тих осіб та організації, які створили фундамент для будови не лише ДУМ, але також нашої цілої громади.
В першій мірі, ДУМ є домівкою для Українських Державницьких Організацій: Ліґи Українців Канади, Ліґи Українок Канади, Осередку Спілки Української Молоді разом із Ансамблем Хору і Танців «Верховина», школи танків та Товариства Сеньйорів ім. Марка Боєслава. Домівка радо вітає інші громадські організації. ДУМ виробив собі добре ім’я, та, по змозі, іде назустріч іншим громадським, церковним та мистецьким організаціям, підтримуючи розвиток нашої громади.
Щоб гідно відзначити такий важливий ювілей, Організаційний комітет вирішив зорганізувати святкування протягом трьох днів, щоб було відповідне зайняття для усіх —від дітей до найстарших. Заходи впродовж трьох днів були доручені організаціям при ДУМ по черзі.
Усе почалося урочистою зустріччю у п’ятницю ввечері, на яку були запрошені члени громади, включно з місцевими політиками і єпископами. Між ними був владика Давид Мотюк, який виголосив дружнє і тепле привітання та нагадував усім пам’ятати про воюючу Україну. Виступив зі словом консул Олександр Данилейко. Також виступили з привітами: член федерального парламенту Блейк ДеЖарле з округи Едмонтон Ґрісбах, Шаріф Гаджі, член провінційної леґіслатури з округи Едмонтон Декор, та Керин Прінціпе заступник посадника міста та представник з округи Тастауінівок.
У своєму привіті консул Данилейко зазначив, що ДУМ є найбільшим українським приміщенням в Едмонтоні. Він сказав, що це місце, «…де українці можуть збиратися, де українці можуть проводити свої заходи, де українська культура, українська мова, українські традиції плекаються і зберігаються. І що найголовніше, що це Дім Української МОЛОДІ, бо молодь — це наше майбутнє, як України, так і української діаспори тут, в Канаді, в Едмонтоні. Тому я вам щиро вдячний, що ви тут, далеко-далеко від дому, люди, які приїхали сюди покоління тому, сторіччя тому, виховували своїх дітей, своїх онуків в українському дусі, в повазі і в любові до української культури, українських традицій, а сьогодні більше чим сто тридцять років після того, як перші українці прибули до Канади, сюди, до Альберти, ми маємо таку яскраву, таку активну і таку патріотичну українську громаду. Дуже дякую Вам, дуже дякую за те, що ви робите, за те, що ви підтримуєте українську культуру, за те, що ви підтримуєте українство тут. Дуже дякуємо вам за ту підтримку, яку ви надаєте зараз тим українцям, які приїхали сюди, рятуючись від війни, від російської окупації, від тих жахів, які творять російські окупанти на українській землі. Ви прийняли їх у свої доми і в свої серця. Ми надзвичайно вдячні вам за це. Дякую вам! Вітаю вас з ювілеєм! Слава Україні!».
Ведучими програмою вечірнього заходу були Соня Іщенко і Тарас Подільський, обоє колишні голови Дирекції ДУМ, які виросли при ДУМ. Тарас Подільський сказав: «Ми обоє дуже вдячні за запрошення бути ведучими сьогодні, тому що ми можемо чесно сказати, що це є наш другий дім. Ми обоє були малими дітьми, коли збудована була ця домівка. Вчилися ми тут бути вірними Богові та Україні, стати провідниками в громаді, плекали нашу українську культуру в танцях та в хорі. Часто ми в цьому домі 3 до 5 днів у тижні. Так і було, чи є з багатьма присутніми сьогодні. Святкуємо разом те, що зaініціювали наші попередники, наші батьки і дідусі, які, приїхавши в Канаду після Другої світової війни, шукали місця бути разом, будувати громаду і гуртувати своїх дітей в українському дусі». Опісля він додав: «Сьогодні святкуємо минуле — вшановуємо наших членів, прихильників, волонтерів, клієнтів, а особливо наших основноположників. Святкуємо минуле і будуємо майбутнє для української і едмонтонської громади».
За цю ґала-вечірку відповідав едмонтонський відділ Ліґи Українців Канади. В цей під-комітет входили: Мірек Левита, Дарка Луців і Тарас Подільський. Гостей вітала шикарно прибрана заля і музика надавала особливого настрою. Чергувалися виступи бандуристки Ольги Харабари і на цимбалах — Сузанни Лин. Танцюристи зі Ансамблю «Верховина» розносили шампанське і вино. Гарні гарячі та холодні закуски відмінно приготувала Маріола Левита. Смачні мініатюрні порції традиційного холодцю подарував ресторан «Taste of Ukraine» і їхні власники родина Одарки і Юрія Возняків.
Зворушливу п’ятихвилинну презентацію-відео про Домівку приготувала Ірена Шмігельська. На тлі пісні «Де згода в родині», присутні переглянули велике число архівних фотографій з основних моментів життя в Домівці. Ці надзвичайно історичні та цікаві фотографії ще раз продемонстрували, якою важливою є Домівка в едмонтонській громаді.
Кульмінаційною точкою вечора була презентація Пропам’ятної Книги, яка була видана з нагоди 50-річчя і документує історію ДУМ та наших організацій, які вважають Домівку своїм «домом». Це люксусове двомовне видання, в твердій обкладинці, містить понад двісті двадцять сторінок історії ДУМ, едмонтонських відділів ЛУК та ЛУок-К, едмонтонського Осередку СУМ, Ансамблю Української Пісні і Танцю «Верховина» і Товариства Сеньйорів ім. Марка Боєслава.
В книжці є вичерпні списки усіх управ ДУМ за останніх 50 років та списки голів усіх наших організацій. Також поданий список великого числа членів організацій при ДУМ, які отримали нагороди в нашій громаді так і поза громадою, в тому числі Ювілейні Медалі ім. Королеви Єлизавети, Шевченківські Медалі та Гетьманські Нагороди, які надає Провінційна Рада КУК. Це доказом того, що безкорислива праця наших членів є оцінена.
Матеріал до книги приготували представники вище згаданих організацій, базуючись на архівних матеріалах, організаційній хроніці та протоколах, особистих споминах та приватних архівах. Надзвичайно багато часу та енерґії було присвячено, щоб забезпечити історичну точність поданих матеріалів. Включено понад 125 фотографій, які документують широку та різноманітну діяльність наших організацій і членів. Докладено багато зусиль, щоб точно записати імена якомога більше людей на фотографіях. До редакційної колеґії цієї цікавої та вартісної книги входили Ірина Коломійчук, голова, Ірина Єндрієвська, Іванна Шевчук, Ірена Шмігельська і Ліда Василин. Дуже важливо згадати, що багато теперішніх та колишніх членів наших організацій щедро долучилися до цього видання своєю фінансовою підтримкою. Особливу фінансову підтримку надала Фундація Будучність у сумі $10,000.
Другий день святкувань був присвячений дітям і молоді. В суботу вдень, за дитяче зайняття та вечірню забаву відповідав Осередок СУМ. Комітет молодих дружинників, до якого входили Дарія Подільська, Наталя Солецька, Тимко Басараба, Михайло Ґудзьо-Перез, Соня Іщенко, Титан Тобейчук та Лукіан Подільський, зорганізували ці заходи. Для дітей програма була розвагова й різноманітна. Була «ватра зі співом», показ пам’ятних сумівських речей, ручні роботи, декорування тістечок, інформації про СУМ, були різні ігри і спортивні зайняття. Понад 50 дітей зареєструвалося, більшість були діти — новоприбулі з України. Діти були задоволені, настрій радісний і захід успішний. Батьки були також позитивно вражені та деякі висловлювали бажання привести своїх дітей до СУМ в майбутньому.
Вечірня забава була нагодою давнім друзям зійтися, відновити дружбу і познайомитися з новими українцями. До пізньої ночі пригравала популярна едмонтонська оркестра «Забава у Колі». Присутні висловлювали велике задоволення і весело провели святковий вечір.
Едмонтонський відділ Ліґи Українок Канади відповідав за подію в неділю і в цей комітет входили Олеся Луців-Андрийович і Ліля Пантелюк-Соха з поміччю багатьох членкинь. Було дуже відповідно заключити три дні святкування традиційним чайним прийняттям і культурною програмою. Ця подія була поверненням до минулих часів, коли в неділю по полудні ніхто не спішився і гості зустрічали своїх знайомих при чаю з перекускою і пишним солодким. Вже давно таких чаїв не організували в нашій громаді. Велике число гостей з різних частин едмонтонської громади приєдналося до цього заходу.
Ведучою концертною програмою була Ліля Пантелюк-Соха, яка перевела програму двомовно. Насичена та різноманітна програма включала багато талановитих виконавців і мала щось для кожного. Вище згаданий Ансамбль «Верховина» почався як жіночий хор. В шану перших хористів, жінки з хору «Верховина» виступили з «В’язанкою зaкарпатських пісень», дириґентка — Наміша Ґрінінґ. Танцювальна група «Дунай» при Спілці Української Молоді виконала танець «Волинське Коло» під керівництвом Кейтлин Лорі і Лорен Віннік.
Члени калґарського Осередку СУМ приїхали на святкування як гості та виконавці. Бандуристи при oсередку виступили з піснями «Україно мила» та «Ой, зелене жито, зелене». Музичний керівник бандуристів — Ірина Калинович.
Юнацтво обох осередків СУМ Едмонтону і Калґарі спільно виступили зі піснями «В гору прапори» — гімн Спілки Української Молоді на слова Л. Полтава і музику Павла Білецького і «Зродились ми великої години (гімн ОУН), слова О. Бабія і музика О. Нижанківського. Дириґентка — Ірина Калинович.
Однією із основоположниць та першою головою едмонтонського відділи ЛУок-К була Тетяна Федорів, яка писала вірші та сценарії. В шану першої голови, її вірш «Лети, наша пісне» чутливо продекламувала Соломія Миць, дружинниця едмонтонського Осередку.
П’ять дівчат, учні зі Школи Танків при едмонтонському Осередку виступили з танцем «Василино». Це були Наталка Струк, Христина Стець, Матея Грубі, Валерія Василевська і Ліона Масловська. Хореографія інструкторки Наталі Івашко-Сото.
Присутні зі захопленням послухали фортепіянове сольо «Авторська Імпровізація» музика та виконання піаніста Івана Харламова з Луганська, який перебуває в Калґарах. Іван Харламов також акомпанував для меццо-сопрано Стефанії Романюк з Калґар. Стефанія є дружинницею СУМ і добре відома своїм неймовірним талантом і прекрасним голосом. Вона зворушливо виконала П. Майбороди «Рідна мати моя (Пісня про рушник)». Піснею «Червона Рута» на слова і музику Володимира Івасюка, вона спонукала присутніх разом заспівати цю незабутню пісню.
Бандуристка Оля Харабара, яка минулого року приїхала з України, вже виступала в ДУМ. Її чутлива музична інтерпретація показала велику любов до бандури та української пісні. Вона виконала два твори: «Ой, казала мені мати» з опери «Запорожець за Дунаєм», музика С. Гулака-Артемовського та «Мелодія в класичному стилі», музика О. Олійника.
Повний склад мішаного хору «Верховина» при едмонтонському Осередку СУМ, виконав «Ой, у лузі червона калина», слова і мелодія С. Чарнецького, обробка Наміші Ґрінінґ, та «Гімн оборони України», слова і музика Вови Ґейзер.
Заключне слово мала теперішня голова Дирекції ДУМ Лариса Подільська, яка сказала: «Щедрість і планування 50 років тому нашими добровольцями дозволяє нашій громаді сьогодні процвітати. Думаю, що вони були б вдоволені знати, що 50 років після них їхня візія є реальністю. Це місце є невід’ємною частиною виховання поколінь молоді. Називаючи цей дім Домом Молоді, показує, наскільки це було проникливо та проґресивно півстоліття тому. Ми вшановуємо та відзначаємо який це був подарунок для нас».
Завершення чайку торкнуло кожне серце, коли усі виконавці вийшли на сцену і разом з присутніми співали незабутню пісню на слова Івана Котляревського «Де згода в родині». Національний гімн «Ще не вмерла України» з гордістю та відчуттям заспівала ціла заля!
Ліда М. Василин,
Ліґа Українок Канади, відділ в Едмонтоні
