Україна виграє не від зміни диктатора, а від розпаду росії, вважає військовий експерт Петро Черник
Військовий заколот, спроба палацового перевороту, громадянська війна, початок розпаду країни, кінець правління безсилого путіна, інсценізація бунту — такими та іншими конспірологічними версіями оцінювали у світі драматичні процеси, що відбулися наприкінці минулого тижня у росії.
Тоді тисячі головорізів приватної військової компанії «Вагнер» під керівництвом одіозного пригожина взяли під свій контроль Ростов-на-Дону й Воронеж, чимало військових об’єктів, знищили кілька одиниць авіатехніки, вбили зо два десятки російських військових і майже безперешкодно із півдня рф взяли курс на її столицю — були за якихось 200 км від москви. Вимагали заміни міністра оборони й начальника генштабу рф. А потім, після перемовин пригожина із самопроголошеним президентом білорусі лукашенком, раптом зупинили свій безперешкодний рух. Заявили, що завдання своє виконали, тому повертаються у польові табори.
Що це було? — пробуємо з’ясувати із військовим експертом, кандидатом політичних наук, полковником ЗСУ у відставці Петром Черником.
— «Смута», яку ми побачили у виконанні пригожина і його компанії, говорить вам про що?
— У мене є кілька, на перший погляд, суперечливих версій того, що сталося, які насправді не суперечать одна одній. Перше: російська федерація рухається до стратегічної катастрофи. Вона неминуче оформиться, питання лише в тому, як саме?
російська федерація стала на поріг «смути» — і тут для всіх імперських еліт (не тільки в особі путіна) стоїть питання: як зробити так, щоб ця «смута» не призвела до політичної дезінтеґрації росії. Усе, що відбулося із пригожиним (а я на 100% упевнений, що він — не самостійна фігура), це — промацування простору гравця. Питання лиш у неможливості обчислити, хто ці гравці і в яку гру вони грають. Усієї правди, що відбулося у росії, не знаємо і не будемо знати: що-що, а московити уміють ховати своє внутрішнє протиборство.
Як на мене, можливо, група з вежі фсб промацувала у такий спосіб трансфер путіна, з’ясовувала, чи є ресурси для того, щоб його знести. Так виглядає, що у фсб на цей крок не пішли, тільки дали сиґнал. А путін таки зумів знайти баланс і утриматися при владі.
А, можливо, путін сам спровокував цей «заколот» із пригожиним, щоб дізнатися, хто його суперники, вороги, і як все це зачищати.
Найголовніший висновок: леґітимність російської державності підірвано. Як відомо, право на насилля мають тільки державні органи. А ми побачили, що у цій державі є група людей, яка зі зброєю в руках вирішує якісь внутрішньополітичні, особисті суперечності. Внаслідок дій «вагнерівців» знищено щонайменше сім літальних апаратів і щонайменше два десятки членів екіпажів. Знищено кілька одиниць бронетехніки і добрий десяток військовослужбовців. Історія із пригожиним показала також, що у росії є частина населення, яка, хоч і не прямо, але підтримує, симпатизує заколотникам.
Наступний мій висновок. Не має значення, яким є чи буде обличчя російського імперіалізму. Нагадаю приклад з історії: на початку 20-х років минулого століття, коли постала молода українська державність, і ті росіяни, що були більшовиками, і ті, що були білоґвардійцями — війська будьонного й антонова-овсієнка, денікіна й вранґеля — усі були патологічно ворожими до української державності.
Ми робимо серйозну помилку, очікуючи, що після конфлікту пригожина-путіна щось змінилося би на краще. Не будуйте ілюзій: пригожин ще більший україножер, ніж сам путін! пригожин так само воює на території України за те, «щоб НАТО не розвалило російську федерацію».
Ми, українці, по-справжньому можемо видихнути тільки тоді, коли насправді розвалилася б російська федерація. Однак я цих ознак не побачив. Чому? Бо на підтримку путіна виступив кадиров. Якби кадиров у момент «заколоту» пригожина проголосив незалежність Ічкерії, тоді можна було б говорити, що розвал російської федерації розпочався…
І ще одне. За моїм аналітичним чуттям, в Америці (а це — головний політичний гравець у світі) теж немає твердої позиції щодо розвалу російської федерації. У США як чуми бояться розповзання тактичної ядерної зброї (її зберігають, зокрема, на об’єкті «Воронеж-45»). Таких баз у росії — десятки! А в них — шість з половиною тисяч ядерних тактичних боєприпасів. Якщо все, що зберігається у шахтах, на підводних човнах, за великим рахунком, можна з допомогою «морських котиків» і десантників взяти під контроль, то тактична ядерна зброя — це проблема. Уявімо, що таких пригожиних у росії з’являється 10-40, і що всі ядерні склади потрапляють під їхній контроль. Це було б апокаліптично!
Цілком можливо, що всю цю гру затіяв путін, щоб дати сиґнал: я є! Контроль за ситуацією у росії у мене! Мовляв, дивіться, який дурнуватий цей пригожин, тільки я один можу навести порядок.
Отже, стратегічний підсумок щодо «військового заколоту» у росії. Перший раунд смертельного протиборства між ворогами розпочався. Буде обов’язково раунд другий, третій, четвертий — і ще не знаю який там. Але він конче буде! Питання у тому, як все це оформиться і чим закінчиться.
Щодо України. Якщо зберігається московський імперіалізм, не має значення, в якому вигляді це буде. Бо це нічого для нас не змінить. Вороги всі погані, їх усіх треба вбивати.
— За логікою, внутрішня дестабілізація у росії мала би зіграти на руку Україні, яка потерпає від кремлівської аґресії…
— Нам на руку зіграє тільки тоді, коли відбудеться фактичний розпад російської федерації. Тоді окупаційні війська буде знято з фронту, котрась російська група почне битися з іншою російською групою. Якщо ж зберігається цілісна російська федерація, але відбувається трансфер її керівника — не має значення, кого на кого поміняють.
— Кажуть, частина «вагнерівців» зі самим пригожиним перебралася до білорусі. Є непідтверджена інформація, що їхні польові табори розміщені за 200 км від українського кордону. Чи не становить це додаткової загрози для наших північно-західних рубежів?
— Від божевільних можна чекати чого завгодно. Каховську греблю вони підірвали! А тепер подивимося, що має пригожин. У нього, як він каже, 25 тисяч військових — а для того, щоб боляче ударити по нас (тьху-тьху!), треба щонайменше 40 тисяч. Для цієї кількості вояків потрібно 825 танків, 2,5 тисячі броньованих машин, 1,000 артилерійських стволів та багато чого іншого. Ніхто їм цього не дасть. Якщо таким шляхом пригожина вирішать утилізувати, то — ласкаво просимо у наші волинсько-поліські болота! Для нас не має значення, про кого йдеться: реґулярну армію чи збіговисько зеків. І ті, і ті для нас — вороги.
І ще одне. Коли тільки почалася велика війна, на нашу територію увірвався добре підготовлений континґент російських військ. Але ми впоралися з ним — попри те, що у нас не було жодної ствольної артилерійської установки західного зразка. У нас також не було мінних полів. А зараз цю прикордонну територію перетворено на українську «лінію Маннергейма». Нехай вороги спробують піти через наші болота! Нехай топляться там! Якщо підуть по дорогах, ми знаємо, як із цим боротися. Ми є другою країною за кількістю «джавелінів», вміємо ними користуватися. Чим більше утилізуємо росіян, тим краще. За однією з версій, саме таким способом путін захоче утилізувати пригожина. А чому б і ні?
Іван Фаріон,
«Високий замок»
