“Молюся до Тебе Пречиста, охороняй захисника України від небезпеки та усяких погроз, наповни його душу відвагою, а в його ворогів всели страх і сором. Збережи соборність землі нашої української, покрий нас святим Твоїм омофором…. “
У неділю, 6-го жовтня, Собор Покрова Пресвятої Богородиці у Торонто, у Храмовий Празник, святкував свій знаковий ювілей — 60-ліття від заснування парафії. Собор пройшов довгий і славний шлях за ці десятиліття і став духовним домом для тисяч українців, які прагнули зберегти свою віру, традиції та культурну спадщину.
60 років жертовності, праці та безмежної віри, яка живить і надихає парафіян донині.
З нагоди ювілею за участі отців Собору та представників Єпархії відслужено святу Літургію, а відтак відбувся святковий бенкет.
Під час урочистого відзначення зі словом привіту виступила пані Оксана Процюк Чиж, яка багато років очолювала Кредитову Спілку Будучність як Президент та Управитель і продовжує активну провідницьку працю для Кредитівки та Фундації Будучність.
Від імені багаторічного партнера та спонсора парафії Кредитової Спілки Будучність і Фундації Будучність, з нагоди 60-ліття, парафії було вручено щедрий подарунок в сумі $6,000.
Слово з нагоди 60-літнього Ювілею виголосила Оксана Процюк Чиж
Всечесніші отці, преподобні сестри, святочна громадо,
Слава Україні!
Від імені Кредитової Спілки Будучність, Фундації Будучність та всієї нашої родини BCU, щиросердечно вітаю вас з празником Святої Покрови й зі 60 літнiм ювілеєм!
Як парафіянка з дитинства, практично з першого дня нашого Собору, хочу підтвердити, що наш храм не випадково присвячений Пресвятій Богородиці, а тому, що Богородиця – покровителька усіх воїнів, борців за волю України, славних козаків, нескоренних воїнів Української Повстанської Армії, створеної якраз на Свято Покрови 1942-го року, та сьогоднішніх незламних захисників України від жорстокого, віковічного, московського ворога.
Цю святиню будували якраз ті борці за волю України, які приїхали після буревію Другої Світової Війни, присвячуючи її Покровительці захисників всіх часів. Отож, вже 60 років тут виховуються три покоління національно-свідомих, відданих діячів Української Справи.
І тут переплітається історія парафіяльної кредитової спілки Святої Марії з історією Кредитової Спілки Будучність – основоположники якої були якраз ці борці минулого століття, відтак післявоєнні імміґранти, левова частина яких були і парафіянами Собору Святої Покрови.
І тому не диво, що у дальшому з’єдналися Кредитова спілка парафії Святої Покрови з Кредитовою Спілкою Будучність.
Тому й виїмково щедра була Будучність при цій злуці, мабуть найбільш щедра за всі злуки кредитових спілок, які збулись. Сплачено кредитівкою Будучність мортґедж на новій резиденції Церкви у сумі $450,000, створено фонд на капітальні ремонти Собору у сумі $500,000 з якого тільки в одному, минулому році виплачено поверх $40,000 доларів на відновлення сходів до Церкви, створено фонд для потреб семінаристів імені отця д-ра Мирона Стасіва у сумі $100,000. А підтримка Кредитовою Спілкою Будучність поодиноких імпрез Собору впродовж 60 років була постійна і щедра.
Але багатство нашої парафії не лише у фінансових цифрах, але в її історії, і в її діяльності. Тут уже 60 років наші родини святкують всі радісні події свого життя, і тут ми знайшли притулок і співчуття в найгірших горях того ж життя.
З нашої парафії вийшло чимало священників, дияконів, знайшли притулок безліч священників з України. Тут їх підтримували парохи і парафіяни. Тут кожна збірка на будову або відновлення поодиноких церков в Україні знайшла підтримку.
А все тому, що наші священники були віддані Українській Церкві і Українській Справі.
Після посвячення нашого храму Владикою Ізидором Борецьким, сюди одразу перевели динамічного, молодого священника отця Ярослава Бенеша, знаменитого катехита і доброзичливу людину, який вмів до храму людей пригорнути, і відтак почала наша парафія зростати в членстві, і з часом стала найбільшою в Східній Епархії Канади.
Однак, перевели нових сутрудників: отця Хабурського (в якого я перше сповідалася між іншим), отця Володимира Жолкевича, який своїм чудовим голосом особливо прославляв Бога в кожний Літургії яку він відправляв. Отець Маркіян Стефанів як парох, був добрим господарем, опікуном свого стада; отець Іван Барщик, молодий, доступний священник, який мав особливий підхід до людей своїм вирозумінням і лагідним способом, й тому швидко став популярним, зайнятим душпастирем, отець д-р Мирон Стасів – динамічний, освічений сотрудник, а пізніше парох. Ні в одній своїй проповіді він не пропустив нагоду пов’язати муки, страждання, хрести в Евагелії з випробовуваннями українського народу того дня. Тим-то, отець д-р Стасів вливав у нас любов до Батьківщини, усвідомляв нас та заохочував до дальшої боротьби в українській справі.
А працю над нашою національною свідомістю продовжував отець Йосиф Жила, вже як парох, який разом зі своїми сотрудниками працювали й над нашими духовними потребами навіть тоді, коли це було не вигідно, тоді, коли ми по 10 людей приходили до храму помолитися, посповідатися, запричаститися в той непевний час, коли людям це було найбільш потрібно.
І сьогодні, вже на новому етапі наступних 60 років, бажаємо парохові отцеві Богданові Чолію, всім нашим отцям і членам церковних комітетів здоров’я, наснаги до праці, посвяти, щоби наш храм Святої Покрови розвивався і процвітав та на дальше залишився найкращим прикладом українського християнського життя.
Щасти Вам, Боже!
Дякую!
А тепер я попрошу члена Ради Директорів Кредитової Спілки Будучність і голову Фундації Будучність пана Богдана Лищишина і почесного директора Кредитової Спілки Будучність і члена Ради Директорів Фундації Будучність пана Романа Медика до вручення подарунку з нагоди 60-ліття нашої парафії, в сумі $ 6,000 долярів.
