На столі американського президента мають лежати тези, які відповідають національним інтересам України, вважає дипломат Володимир Огризко.
20 січня, у понеділковий, але вихідний для Америки день, встановлений у пам’ять про борця за права людини Мартіна Лютера Кінґа, до керма США став 47-ий (ще раніше — 45-ий) президент — Дональд Трамп. У Вашинґтоні відбулася його інавґурація. Через холодну погоду (а можливо, з міркувань безпеки) змінили традицію: з відкритого майданчика перед Капітолієм, де розташовано Конґрес, дійство перенесли до його ротонди. В обмеженому просторі церемонію вступу на посаду ексцентричного мільярдера побачили наживо, зблизька якихось 700 гостей — замість 200 тисяч, яким Трамп надіслав запрошення спостерігати за своєю «коронацією». З українських високопосадовців на події була Надзвичайний і Повноважний посол Оксана Маркарова.
Мільйони людей у світі вслухалися в інавґураційну промову нового очільника супердержави. Особливі надії плекали українці, які пов’язують з американським лідером сподівання на швидке завершення війни. Але відповідей на свої запитання не дочекалися. Йшлося про безпеку і процвітання Америки, згадано було Китай, Ізраїль, Мексику, Панаму, а про Україну — жодного слова…
Свій виступ Трамп розпочав пафосно: «Золота ера Америки розпочинається просто тепер!». Президент анонсував «революцію здорового глузду» і пообіцяв, що його країна буде такою величною, якою ще не була ніколи. Анонсував підписання указу про запровадження надзвичайного стану на південних кордонах США, яке передбачає депортацію нелеґальних міґрантів. Наркокартелі оголосив терористичними організаціями. Пообіцяв збільшити мита на іноземні товари, вплинути на внутрішні ціни і зменшити інфляцію. Постановив збільшити видобуток корисних копалин і повністю заповнити «рідким золотом» всі нафтосховища. Трамп відновить преференції для всіх автомобілебудівників (а не тільки для тих, що штампують екологічні електромобілі). За словами Трампа, він узаконить дві, отримані під час народження американців, а не більше статей. Відмінить урядову цензуру, встановить на Марсі американський прапор, забере у Панами і перейменує її знаменитий канал. Новий-старий президент має мрію створити найсильнішу у світі армію, увійти в історію як миротворець, завершити війни, які США не розпочинали…
Про «український» мотив у новій американській політиці говоримо із міністром закордонних справ України (у 2007-2009 роках), а нині керівником Центру вивчення росії Володимиром Огризком.
— Як українець, що прагне миру і перемоги, які надії пов’язуєте із приходом Трампа?
— Зараз настільки «розігнали» оце очікування чогось надзвичайного, що президентство Трампа сприймають ледь не як друге пришестя Христа. Але завтра сонце так само підніметься, як і раніше!
Нам слід сформувати свій порядок денний і нав’язувати його новій американській адміністрації, самому Трампу. Маємо переконувати лідера Америки: якщо хоче бути великим, нехай перемагає зло, а не підкоряється йому.
— Ще до інавґурації Трамп дав завдання помічникам організувати дзвінок путіну з однією метою — обговорити особисту зустріч у найближчі місяці, щоб спробувати припинити війну в Україні. Чи не є це слабким кроком нового президента США?
— путін привітав Трампа, почав розшаркуватися, казав, що готовий до розмови. Але це ні про що не свідчить. Перша розмова є лише протокольною, не треба від неї чекати чогось надзвичайного. Судячи з того, що чуємо від наближених до Трампа людей, остаточної позиції (у питанні російсько-української війни. — І. Ф.) у нього немає. Тому сподіватися, що зателефонує Трамп путіну — і все зміниться, не варто. Так можуть думати лише люди, які не розуміють ходу цих переговорів, які не знають, як їх готують, як відпрацьовують деталі. Зустріч президентів відбудеться лише тоді, коли всі найдрібніші нюанси буде погоджено. Я не знаю подробиць контактів між двома столицями, але мені здається, що чекати очного побачення Трампа і путіна — як до Місяця рачки повзти.
Треба зробити так, щоб перед розмовою Трампа і путіна на столі президента США лежали тези, які відповідають національним інтересам України. І, безумовно, Америки.
— Які форми тиску на росію може застосувати Трамп? Це буде «батіг» чи «пряник»?
— Залежить від того, якою Трамп бачить росію. Якщо йому хтось вніс у голову, що росію можна відірвати від Китаю, це буде однією з найбільших помилок. росія і Китай — близнюки-брати, хоча і з різними ваговими категоріями. Ці країни є основою «осі зла»: одна одній будуть допомагати. Якщо Трамп зрозуміє, що до Китаю як до головної загрози, йому краще підібратися, послабивши цей зв’язок, тоді він використовуватиме, в тому числі у першу чергу, саме економічні важелі. Енерґетичні інструменти можуть зіграти роль каталізатора краху російської економіки.
Чи потрібен Трампу цей крах? Питання непросте. Можливо, йому буде потрібен не крах росії, бо, як і багато хто інший на Заході, він боїться її розпаду, а, скажімо, приведення росії у стан напівживої-напівмертвої системи, якою можна буде легко управляти.
Питання вибору інструментів у політиці Трампа залежить від того, якою є мета. Друге визначить перше. Мені не зрозуміло, що Трамп думає про росію загалом. Якщо обере варіант, про який щойно говорили, — замирення, тоді цим інструментом буде «пряник». Якщо обере тактику пресинґу, буде «батіг».
— Чи може Трамп у питанні припинення війни натиснути на президента України? Яких поступок від нас можуть вимагати? Цілковитої відмови від НАТО? Відмови від уже окупованих росією територій? Гуманітарних поступок: релігійне питання, мова, питання нашої історії, національно-визвольної боротьби? Того, що не раз вимагав путін…
— Не хочу спекулювати на цій темі. Ми повинні чітко окреслити ті позиції, які для нас є принциповими. Те, що ви перерахували, для нас є принциповим. Жодних поступок у цьому плані від нас чекати Трампу не потрібно. Навпаки, його треба переконувати у тому, що злочинець має бути покараний, — інакше вчинятиме свої злочини і надалі. Нам нема чим поступатися! Бо ми не порушували міжнародного права! Ми не завдавали ніякої шкоди росії, поки вона не напала на нас. І міжнародне право, і логіка — на нашому боці. Чому ми повинні іти на поступки аґресору?
— Ще до вступу на посаду Трамп висловив «імперські» претензії на Ґренландію, невдало пожартував про Канаду як про 51-ий штат США, зачепив Мексику. Чи не може статися так, що Трамп з путіним домовляться поділити світ на геополітичні сфери впливу — і Україна стане жертвою цього поділу?
— Не думаю, що таке станеться. По-перше, ми ніколи більше не будемо розмінною монетою у грі тих, хто хоче ділити світ. Гадаю, такі ж думки у більшості європейських країн. Бо якщо щось подібне відбудеться, завтра буде окуповано Естонію, післязавтра — Литву. Там і до Фінляндії недалеко.
Трампу вже відповіли його західні партнери. Зробили це неоднозначно, навіть доволі грубувато. Світ настільки взаємопов’язаний, що почуватися в ньому одноосібним господарем — значить не розуміти, куди цей світ іде і як він функціонує. Трамп із заявами до свого президентства і Трамп після нього — це різні Трампи. Не бачу причин для серйозного занепокоєння. Життя поставить все на свої місця.
А тим часом…
Коментуючи для «Радіо Свобода» інавґураційну промову Дональда Трампа, колишній посол України у США Олег Шамшур сказав: «Нічого такого, що зробило б мене більше оптимістичним щодо наших очікувань, — не почув. Підстав для зменшення песимізму промова не дає…
Пасажі про Панамський канал, про Ґренландію формально не дотичні до України, але у контексті планів припинення війни — тривожні. Є одні правила гри для великих країн, для слабших, які мають враховувати інтереси великих. Світогляд Трампа нічим практично не відрізняється від світогляду путіна — це тривожно, особливо з огляду на можливу зустріч між ними. Навіть на інавґурації сказав про це. Це не просто скандальна заява, а й правило, якого Трамп буде дотримуватися…”.
Іван Фаріон, «Високий замок»
