Олег Вітвіцький
Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю виконавчого директора, віцепрезидента Антиімперського Блоку Народів Олега Вітвіцького, яке він дав для західних ЗМІ.
Пане Олеже, чи бачите ви підтримку влади та політиків в Україні щодо діяльності, яку проводить Антиімперський Блок Народів? Яка підтримка вашої праці з боку пересічних українців?
Антиімперський Блок Народів і в Україні, і за її межами, проводить систематичну роботу із політиками, правозахисниками, представниками влади щодо підтримки національно-визвольних рухів поневолених народів.
Ми домоглися, що у Верховній Раді України створено Тимчасову спеціальну комісію щодо цього питання. Народні депутати України, разом з експертами, напрацювали окремий законопроект про підтримку Україною поневолених народів на державному рівні. Сподіваюсь, що українській владі вистачить політичної волі, щоб прийняти цей законопроект та реалізувати його основні положення.
Також за кордоном ми постійно спілкуємось на тему захисту прав корінних народів рф-ії. Так, зокрема, наш правозахисний проект був представлений у парламенті Канади, Сенаті Італії та Конгресі депутатів Іспанії. Комітет Антиімперського Блоку Народів у США постійно передає наші звернення до американської влади. Маємо визнати, що проблематика, з якою ми звертаємось до американських чи європейських політиків, переважно, для них є невідомою і незрозумілою. Тому доводиться докладати набагато більше зусиль, щоб доносити наші ідеї та пропозиції.
Щодо пересічних українців, то ми також змушені проводити певну роз’яснювальну, просвітницьку роботу на тему деколонізації росії. Для багатьох українців ця тема також є складною і малозрозумілою. Тому ми організовуємо різноманітні події, під час яких наголошуємо, що доля, скажімо, чеченського, черкеського, башкортського чи калмицького народів є дуже схожа до долі нашого народу: недобровільне приєднання, репресії, голодомори і етноциди з боку москви є спільними маркерами нашої історії.
Антиімперський Блок Народів, виступаючи за право народів на самовизначення та боротьбу за свободу, бореться за остаточний розпад московської імперії, яка є найбільшою загрозою не лише для України, але й для вського цивілізованого світу. Ми розуміємо, що остаточною перемогою України у війні буде не лише відновлення її територіальної цілісності, але й створення на території сучасної рф-ії кількох десятків нових незалежних держав поневолених народів.
Чи розглядаєте ви корінні народи як окрему частину росії, як когось, хто не несе відповідальності за війну, що триває?
На сьогоднішній день співвідповідальними за московську агресію рівнозначно є і кремлівська влада, і громадяни рф, які мовчки підтримують цю агресію, якої б національності вони не були.
Проте національно-визвольні рухи поневолених народів відкрито засудили напад росії на Україну. Вони на нашому боці, вони — наші союзники. Більше того, невелика, але гідна частина із них, зараз воює пліч о пліч з українськими воїнами. Це — чеченці, інгуші, карели, якути, калмики та інші. Їх не так багато, як би хотілось, але вони вже сьогодні, в бойових умовах, формують ядро своїх національно-визвольних армій. Тому ми орієнтуємось на них і співпрацюємо з ними.
Чи вважаєте ви реалістичним, що деякі регіони росії зможуть отримати незалежність?
Так, звичайно, це абсолютно реалістчиний сценарій. Першочергово, це ті народи, які проголосили суверенітет або незалежність після розвалу більшовицької імперії. Чеченська Республіка Ічкерія, яка вела дві кровопролитні війни проти кремля та його вождів, інші країни Північного Кавказу: Інгушетія, Дагестан, Черкесія. Однозначно, що це країни Поволжжя або ж Ідель-Уралу: Татарстан, Башкортостан, Чувашія, Удмуртія. Ті ж Бурятія, Якутія чи Тива. В усіх із перелічених та інших на сьогоднішній день республіках так званої російської федерації, є потенціал до створення власних незалежних держав вже у недалекому майбутньому.
В рамках навчання студентів Університету Вільних Народів ми займаємось підготовкою майбутніх управлінських еліт цих держав, навчаючи майбутніх депутатів, урядовців чи, навіть, Президентів.
Як, на вашу думку, війна впливає на корінне населення росії? Чи вони стають мішенями частіше, ніж росіяни?
Війна надзвичайно негативно впливає на поневолені народи. Московська влада використовує їх як “гарматне м’ясо” на війні. Наш моніторинг і аналіз дають право стверджувати, що кремль не лише воює руками поневолених народів, але й здійснює фактичний етноцид, знищуючи у горнилі війни їхніх чоловіків. Є окремі малочисельні народи, які через війну можуть просто зникнути.
Зрештою, так було завжди в історії імперій, особливо московської. путін та його оточення нічого нового не вигадали.
Чи вважаєте ви, що росія активно намагається знищити етнічні меншини, асимілювати їх?
Яскравим прикладом цього є проголошеня так званого року “єдінства” народів росії. Насправді ж це — спроба остаточної асиміляції більш ніж сотні народів під одним ковпаком — “рускіє”. Знову ж таки — нічого нового під імперським сонцем: так було, наприклад, за часів СССР, коли московський центр намагався створити “совєтського чєловєка”, “совка”. Але їм нічого не вдалось. Як і не вдасться на даному етапі.
Адже дуже важко загнати під один шаблон представників різних культур, релігій, традицій. Тих, хто пам’ятає про визвольну боротьбу своїх предків. Тих, для кого приклад України дає надію і шанс на національне визволення!
Що думає АБН про потенційну співпрацю з етнічними росіянами, опозиційними політиками, які хочуть зберегти російську федерацію? Наприклад, такими як Навальна чи Каспаров.
Ми вважаємо більшість із цих політиків такими ж імперцями, як і путін. Тому жодної співпраці ні на даному етапі, ні у майбутньому не передбачаємо.
На цьому ми завжди наголошуємо на зустрічах із нашими західними партнерами: не майте ілюзій, що хтось із так званої “російської демократичної опозиції” буде кращим за путіна, а візьміться за підтримку національно-визвольних рухів поневолених народів, визнайте їхнє право на боротьбу за свободу і починайте вибудовувати добросусідські відносини на майбутнє вже зараз.
З вашого досвіду: як політики, люди на Заході реагують на вашу роботу? Чи є якась підтримка чи співчуття? Чи зростає вона?
Ми відчуваємо належну підтримку в усіх цивілізованих країнах, де ми побували з нашими проектами, або де є представлений АБН. Звичайно, багатьох політиків чи простих людей на Заході лякають вислови на кшталт “розвал Росії” чи “крах імерії”, тому ми пропонуємо їм більш зрозуміліші формулювання — деколонізація Росії, захист прав та свобод поневолених народів.
Ми віримо у те, що наша діяльність, а також праця усіх національно-визвольних рухів та об’єднань поневолених народів приноситиме якісні результати і підтримка нашої боротьби зростатиме. Зрештою, ця боротьба є важливою не лише для нас, але й для всього цивілізованого світу.
Що, на вашу думку, повинні зробити інші країни, щоб реально допомогти корінним народам росії? Що Україна робить зараз у цьому плані? Що їй слід покращити?
Роботи насправді дуже багато. Нам дуже важливо, щоб ті справи, які ми зараз робимо у антиімперській сфері на громадському рівні, вже у найближчий час, в Україні стали частиною державної політики.
Країни Заходу повинні брати приклад з України, яка є своєрідним “Рамштайном” для поневолених народів і надавати їм всебічну допомогу.
Маємо нещодавній приклад Литви, де у Сеймі сворено парламентську комісію, яка буде займатись питанням підтримки поневолених народів. Маємо Тиждень поневолених народів, який вже понад пів століття проводиться у США.
Думаю, що це лише початок великого шляху, який приведе до перемоги ідей свободи. Сподіваюсь, що він не займе аж надто багато часу і вже у недалекому майбутньому на карті світу появляться нові незалежні держави.
А якщо росія та Україна підпишуть мирний договір, як це вплине на роботу АБН?
Я не вірю в ефективність і правдивість жодних договорів із росією, а вірю у священне право на боротьбу за свободу. Але якщо якийсь документ буде підписано, то це зовсім не вплине на нашу діяльність, адже прагнення до незалежності не може обмежуватись жодними документами.
Чи продовжить АБН свою адвокаційну діяльність після укладення потенційної мирної угоди?
Безумовно, що так. Можливо, навіть, зможемо посилити роботу, адже в наші ряди повернуться ті активісти, які зараз зі зброєю у руках захищають Україну. Тому що наша мета чітка і незмінна — moskovia delenda est!
