Запах нових дерев’яних ліжок у двох паланках, чистенькі приміщення, рукоділля молодших дівчат «Золоті Ворота» привітали схвильованих дітей, котрі прибули на підтабір на початок виховно-відпочинкового табору «Освітлий шлях імені СУМ-івців борців». Це третє літо після початку повномаштабного вторгнення росії в Україну далі ніс з собою як і організаційну користь, так і виклики, через різке збільшення сумівського членства. Осередкова діяльність по всій Канаді ожила і нові відділи починають існувати на нашому терені, але це вимагає нових підходів і способів мислення. Передбачаючи збільшення числа таборовиків, на оселі «Верховина» проведено ремонт.
Тепла і сонячна погода від 14 до 28 липня 2024 року сприяла понад 70 таборовикам і близько 20-особовому виховному складові у плеканні старої і нової дружби.
Вимоглива програма табору включала щоденний спорт, спів, рукоділля, ігри, плавання і гутірки на тему державотворчих осіб української історії. Дві ватри-виступи, прогулянки до «Арбраски» і боулінґ, забави, таборова Олімпіада і спеціальна нічна гра для найстарших доповнили графік табору.
Коменданти табору цього року чергувалися. Таня Чолій і Наталя Штурин взялися до проводу табору в перший тиждень, а відтак Никола Ганич перебрав булаву на другий тиждень. Обов’язки головної виховниці виконувала Ляриса Лущкі, а бунчужна Меланія Штурин доповнювала вужчу команду. Хоч три останні є ветеранами таборування на «Верховині», вони перший раз виконували згадану роль, а до того випало їм жонґлювати брак референтів співу, рукоділля і медсестри в другому тижні. Мимо цього, їхня згуртованість та довіра один до одного уможливлювали спокійне та щасливе середовище для таборовиків.
Виховники теж виконували свої обов’язки вправно. Віктор Кузишин та Оливія Кіщук — обозні — разом з Тессою Стецик, Богданою Оливою, Лукою Нюленд і Данилом Радовенчиком максимально вклали зусиль для проведення програми. Їм допомагали взірцеві впорядники: Юліян Гарасимович, Данило Подолян, Тимур Пекар, Дарина Радовенчик і Аделя Сидор. Невтомні помічники Василина Молодцова, Катерина Немцев, Адріана Жепка, Тимотей Куташ і Юля Немцева доповнювали виховний склад. Цей колектив прекрасних молодих людей безперервно прислуговали дітям дбайливою опікою та самозреченістю.
Багато волонтерів доклали зусиль до підтримки виховно-відпочинкового табору цього літа. Дарія Ганич, голова таборової комісії Осередку у Монреалі, разом зі іншими членами комісії, причинилися до успішного керівництва. Креативний головний кухар Тарас Фіґоль та його кухонне «військо» забезпечили поживне і смачне харчування, навіть коли руханка і свіже повітря помножили апетит утроє. Отець Ігор Ощипко тижнево з Монреалю відвідував оселю для задоволення духовних потреб дітей і відслуження Святої Літургії.
Не можна забути про найменшеньких і наймиліших таборовиків. Суменята на повну силу (і повний голос) мандрували своєю гусеничною лінійкою з місця на місце, займалися рукоділлям і забавами, слухали казочок та енерґійно бавилися на пляжі. Роксоляна Фік у перший тиждень і Наталя Костів з Меланією Штик у другий плавно і компетентно керували цікавою програмою для малят.
Усмішки на обличчях щасливих таборовиків зустрічали батьків, коли ті приїхали по дітей на кінець двох світлих, виснажуючих тижнів таборування. Так як завжди, час злетів скоро, серця наповнилися духом народніх пісень, уми та тіла підкріпилися перервою від технологічного перенасичення буденного життя. Коли закінчувався останній обід і час надходив час від’їзду, сльози почали вільно литися. Таборування закінчилося, але виховування і особистий зріст кожного учасника стануть невід’ємною частиною їхнього життя.
Наталя Штурин
