Історія з падінням уламків дронів в Румунії завершилася кепсько. Тобто нічим – самими лише політичними заявами. Відсутність реакції викликає у багатьох всю гаму почуттів – від нерозуміння до обурення. Альянс продовжує вдавати, що формально він не має конфлікту з рф, хоча всі його члени нам допомагають. За час війни вдалося зсунути багато “червоних ліній”, і цей процес продовжується. Але головна червона лінія залишається нерухомою, “сакральною”, і навколо цього існує консенсус. Поки що.
Альянс буде задіювати статтю 5 про взаємний захист тільки у випадку цілеспрямованої атаки на його територію. Це має свою логіку: уявіть собі, що ми завдали ударів по якомусь російському об’єкту у Сибірі, і уламок дрона впав на території Китаю. Очевидно, що Китай не буде обʼявляти нам за це війну, хоча розмова буде непростою. Але у випадку НАТО падіння уламків дронів – це результат системної російської аґресії. Ми не наївні і не розраховуємо, що Альянс задіє положення про колективну військову відповідь. Але відсутність жодної відповіді (а заяви та декларації, звісно, не рахуються) робить Альянс слабшим. Більше того, виникає вакуум відповідальності, інакше де межа, коли, власне, НАТО має реаґувати? Це продовження, хоч і на зовсім інший кшталт, дискусії про сірі зони безпеки – тут якраз така зона виникає.
Чи міг би Альянс притомно реаґувати? Звісно. Наприклад, румуни могли б запитати консультації відповідно до статті 4 Договору про НАТО. Вона говорить, що кожен член Альянсу може зробити це у випадку, якщо відчуває загрозу своїй безпеці. А нас могли б на них запросити – у формі засідання новоствореної ради Україна-НАТО. Є й безліч інших варіантів реаґування, однак Альянсу заважає відсутність розуміння, а що, власне, значить не мати навіть опосередкованого конфлікту з рф як ядерною державою. Це заважає НАТО надати нам ґарантії безпеки під час війни, а факт запрошення до НАТО саме так і тлумачиться. Але це заважає Альянсу надати адекватну, я вже не кажу потужну, відповідь на порушення повітряного простору НАТО, адже це саме порушення – неважливо, чи є воно побічним результатом атаки на нас чи ні. В рф розуміють і поважають тільки силу, і таку силу НАТО має показувати – звісно, відповідально, інакше путін, що зневажає Захід, знову почне піднімати ставки.
Павло Клімкін, Керівник програм UIF,
колишній міністр закордонних справ України
