Аскольд Лозинський
Цього тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна вступить до Європейського Союзу у 2027 році. Дивно, але це викликало негативну реакцію з боку члена ЄС, крихітного герцогства Люксембург.
«Президент Зеленський сказав, що вони повинні стати членами наступного року. Я кілька разів казав йому не ставити ультиматумів. Це не в ваших інтересах», – сказав міністр закордонних справ Люксембургу Беттель перед засіданням Ради ЄС із закордонних справ. «Є правила. Країни повинні відповідати критеріям, і ми повинні їх застосовувати».
Люксембург – одна з найменших країн Європи з населенням трохи більше 600 000, половина з яких – іноземці. Звичайно, Люксембург багатий, і населення країни значною мірою зростає завдяки цьому багатству.
Також Люксембург є членом-засновником НАТО, де працює приблизно 1000 військовослужбовців, усі вони – добровольці. Просто з поваги до того факту, що 900 000 українських солдатів зараз захищають Європу, включаючи Люксембург, міністр закордонних справ мав би бути більш дипломатичним. Президент Зеленський не відповів.
Революція Гідності в Україні, яка розпочалася у 2013 році та завершилася у лютому 2014 року, була повністю присвячена вступу України до членства в ЄС. Революція перемогла, тому що російського сурогатного президента України було усунуто. Росіяни напали того ж місяця. Незважаючи на війну, яка триває й донині, Україна досягла величезного прогресу в галузі економіки та боротьби з корупцією, створивши антикорупційне бюро та спеціальну антикорупційну прокуратуру. Коли це бюро та офіс опинилися під загрозою, народ України виступив проти влади та змінив курс. Що стосується демократичних процесів, Україна не поступається жодній іншій країні у світі.
Сенатор Ліндсі Ґрем, безумовно, один з поганих членів Конґресу Сполучених Штатів, багато разів їздив до України, починаючи зі свого навчання з міжнародних відносин як член Сенату США у покійного сенатора Джона Маккейна. Сенатор Ґрем родом з Південної Кароліни, дещо зацофаного штату, який першим вийшов зі складу США, що спричинило Громадянську війну. Окрім зв’язку, Ґрем мало схожий на покійного героя-сенатора, до якого, до речі, зневажливо ставився президент Дональд Дж. Трамп. Вдова Маккейна відмовилася дозволити президенту Трампу бути присутнім на похороні її чоловіка. Тим не менш, Ґрем є одним із найбільших підлабузників-маріонеток чинного президента. Він також є одним із найбрехливіших представників руху MAGA, поступаючись, мабуть, лише таким професіоналам у цьому відношенні, як Трамп, Венс та Ноем.
Під час одного зі своїх візитів до України він прочитав лекцію українському президенту про помилку звільнення чоловіків віком 18-25 років від військового призову. Президент пояснив, що це екзистенційна війна для України та її народу. 18-25-річним необхідно завершити освіту та створити сім’ї, щоб держава та її народ могли продовжувати існувати.
Це правда, що на передовій українці часто поступаються росіянам чисельно у співвідношенні 10 до 1. Що не враховується, так це той факт, що серед росіян є багато, зокрема, представників їхніх переслідуваних національностей, які служать гарматним м’ясом, а також північнокорейці. Ті, хто воює на боці Росії, воюють, бо їм платять. Ті, хто воює за Україну, воюють за свої родини та свою землю.
Мабуть, найганебніший випадок знущань над жертвою стався в Овальному кабінеті Білого дому майже рівно рік тому, коли Трамп та його маріонетка, віце-президент, критикували та зневажали Україну за «відсутність карт» та «недостатню вдячність Америці». Зеленський приймав удари хуліганів так само добре, як і будь-хто, і хоча його довелося знеохочувати цим примітивним натиском засудженого злочинця та простолюдина. Тим не менш, Зеленський продовжував прагнути взаємовигідних відносин між Україною та Сполученими Штатами, чудово знаючи, що шлях уперед з Трампом та Венсом біля керма буде дуже важким.
Дивовижно, Україні вдалося зберегти дипломатичну пристойність, за винятком, мабуть, дещо агресивної, але абсолютно точної критики Європи президентом Зеленським нещодавно в Давосі.
Суть полягає в тому, що щодо членства в ЄС до України слід ставитися справедливо, і точно не крізь призму страху перед реакцією Росії. Населення України багато більше, ніж населення Люксембургу. Європейському виробнику потрібен український ринок. Що стосується демократії, то жодна країна світу за останню чверть століття не виявила сильнішої демократичної волі. Національні меншини процвітають в Україні. Просто запитайте єврейського президента чи радника з національної безпеки кримськотатарського народу. Зрештою, Україна має найбільшу армію серед усіх європейських країн, яка сьогодні не лише захищає Україну, а й захищає всі країни Європейського Союзу.
Це не звернення до Трампа, Венса чи Ґрема, щоб висловити певну повагу до України, бо ці троє виходять за межі людяності чи цивілізації. Однак європейським лідерам слід взяти приклад з посібника президента Зеленського з дипломатичної поведінки та визнати Україну цінним членом європейської спільноти, яким вона і є.
31 січня 2026 року
