Оговтуючись від жорстких ударів адміністрації Трампа, який змовився

з кремлем, Україна і Європа дали зрозуміти, що не здадуться.

Ці рядки писалися в середу, (19 лютого), о 21:44 за київським часом, коли виття сирен вкотре сповіщало нас про чергову атаку російських ракет і безпілотників.

А в цей час спеціальний представник президента США Дональда Трампа в Україні Кіт Келлоґ перебував у нашій столиці, переконуючи українське керівництво підіграти його босові в його тотальному умиротворенні воєнного злочинця путіна та його деспотичного, хижацького режиму.

Очевидно, що кремлю геть байдуже до посланця президента США та його «мирної місії».

На превеликий жаль, голова американської держави та його помічники-блюдолизи продемонстрували повну зневагу до стражденної України та її неймовірного президента Володимира Зеленського. Вони розглядають Україну як пішака або, що ще гірше, як потенційну колонію США, яку можна економічно експлуатувати в її крихкому стані.

Після фактичної капітуляції команди дилетантів Трампа в Саудівській Аравії перед досвідченими «дипломатами» путіна, які сказали їм: «Давайте знову дружити, незважаючи ні на що, хай і за рахунок України та Європи, якщо це буде вигідно для нас обох», стало зрозуміло, що москва вважає, що душогубство – в буквальному сенсі цього слова – зійде їй з рук.

Також стало зрозуміло, що росія вважає, що в обмін на нормалізацію двосторонніх відносин вона може нахабно вимагати того, що ще кілька тижнів тому вважалося б абсолютно неприйнятним за даних обставин: зняття санкцій, утримання значної частини української території, ослаблення й підкорення свого сусіда шляхом повалення його нинішнього керівництва, демілітаризації України і блокування її вступу до НАТО.

Не дивно, що в Україні та більшій частині Європи відчувають шок і огиду від поведінки Трампа та його представників, які відкидають традиційну роль і відповідальність Сполучених Штатів як «лідера вільного світу».

Навіть якщо Трамп і його електорат ситі по горло цим «тягарем» і хочуть позбутися його, існує мінімальний рівень дипломатії і порядності, особливо в товаристві давніх партнерів, коли відбуваються такі круті розвороти і розриви.

Натомість ми щойно стали свідками розриву Трампа з союзниками і друзями Америки та його самовільної, принизливої спроби задобрити росію, яка є явним ворогом демократичного світу і має намір знищити Україну.

Європі прямо кажуть, що вона більше не має значення для Вашинґтону, і щоб вона давала раду своїм внутрішнім «негараздам», а не переймалася зовнішніми загрозами з боку росії та її союзників. Вже є ознаки того, що вона не змириться з цією хибно спрямованою зарозумілістю і не буде покірно відсунута на узбіччя.

І, що неймовірно, нові правителі Америки називають Зеленського диктатором, підбурювачем війни, яку росія розв’язала проти України, висміюють його мовою кремля як некомпетентного, набридливого клоуна.

Це жалюгідно і огидно!

Після трьох років доблесної боротьби проти росії, яким передували вісім років менш інтенсивного конфлікту внаслідок захоплення росією Криму та Донбасу, Київ отримав ультиматум від Трампа та його команди.

До чого він зводиться, зрозуміло – якщо хочете, щоб ми залишалися вашими «друзями», робіть те, що ми вам скажемо: віддайте росіянам окуповані території, забудьте про членство в НАТО, проведіть вибори, незважаючи на війну, тому що на цьому наполягає кремль, і позбудьтеся непоступливого Зеленського.

А ще, мовою Аль Капоне та інших мафіозних босів: віддайте левову частку своїх природних багатств за ту допомогу, яку ви, може, отримаєте від США. путін теж отримає свою частку.

Це пахне рекетом, а на позикою. І вже точно не Планом Маршалла.

Ситуація невтішна: напередодні третьої річниці варварського нападу росії Україна стикнулася з адміністрацією Трампа, яка стала антиподом усього, за що виступає Америка, яка б’є у спину Україні та Європі в цей критичний момент лише для того, щоб вислужитися перед злочинним режимом путіна і виглядати «мачо» вдома та на міжнародній арені.

Будьмо відвертими. Це нагадує не лише сумнозвісну поступку Гітлеру в 1938 році, яка призвела до розчленування Чехо-Словаччини, а й таємний пакт Гітлера-Сталіна 1939 року, який призвів до поділу Східної Європи, і Ялтинську угоду 1945 року, за якою Сталіну було дозволено встановити радянську владу над половиною Європи.

Історія зафіксує, що замість того, щоб зробити Америку знову великою, Трамп і його незґрабні й недалекоглядні венси, геґсети і маски серйозно погіршили репутацію США в очах світу, викликали недовіру і переляк, а також посилили загрози безпеці.

Але це ще не кінець історії. Це цілком може виявитися тимчасовим, хоча й дуже дорогим і небезпечним об’їзним шляхом Америки. Є багато американців, які хочуть все виправити й повернутися на правильний курс.

Україна з Зеленським на чолі та її прихильники в Європі й решті демократичного світу не здадуться, попри розпач. Оговтавшись від цього удару і перегрупувавшись, вони продовжать захищати європейські, а не трампівські цінності – з підтримкою чи без підтримки «фіксерів» путіна у Білому домі.

«Київ Пост»