Провід ОУН ділиться сумною вісткою, що 3 листопада 2025 р. в Німеччині в м. Біберах на 91-му році життя, після довгої недуги, помер довголітній член ОУН Володимир Козак.
Володимир Козак народився 30.03.1934 р. в с. Гійче, що в Рава-Руському повіті, на західній Україні, у патріотичній родині заможного господаря Василя Козака та Анни Козак-Ворожбит. Володимир був наймолодший із шестеро дітей, у нього був ще брат Василь та чотири сестри. Вони зазнали утисків і пограбування своєї власности з боку комуністичних окупантів після війни.
В. Козак та його друзі з місцевої середньої школи стали свідками боротьби ОУН-УПА на їхньому терені, а жорстока політика червоних окупантів спонукала В. Козака і його одноклясників до протестних акцій. Вони по селу розклеювали плякати, на яких висловлювали свої протести з приводу дій нової влади політичними закликами, як: «Хай живе самостійна Україна! Геть московських окупантів з України! Смерть Сталіну!». А на місцевому костьолі вивісили синьо-жовтий прапор, за що їх заарештували. Військовий трибунал за цей вчинок засудив молодих учнів на 25 років ув’язнення. Після смерти Сталіна їм скоротили термін покарання, але без права на повернення додому. Тому після їхнього звільнення В. Козак, домовившись зі своїм другом та однодумцем Михайлом Процайлом, спільно вирішили втекти із ссср на вільний Захід. Їм обом удалося здійснити свою мрію – нелеґально перейти кордон ссср із Туреччиною, а турецькі прикордонники передали їх до Німеччини, де В. Козак і його друг отримали політичний притулок.
Виборовши для себе свободу й право жити в демократичній країні, В. Козак працював спочатку електриком, у 1961-1965 рр. студіював у Політехніці в м. Фрідберґ та здобув диплом інженера з електротехніки. У 1974 р. В. Козак одружився з Анастасією Когут, й вони усиновили троє дітей з України.
Вже будучи в Німеччині, В. Козак став членом ОУНб. Разом із своєю дружиною Анастасією вони стали зразковими діячами у громадському, релігійному та політичному житті української спільноти в Німеччині. Вони проявили особливо широку активність на початку 1970-их років у підтримці Руху спротиву в Україні та спілкуванні з багатьма українськими дисидентами та підпільними членами ОУН в Україні.
Провід ОУН висловлює щире співчуття дружині Анастасії та членам її родини з приводу болючої втрати дорогого мужа й батька. Нехай пам’ять про мужні чини та невтомну й благородну діяльність на правоохоронній ниві українського Руху спротиву у післявоєнні роки минулого століття служить прикладом для виховання нових поколінь українців в ідеалі боротьби проти всіх окупантів — за свободу і за право здобувати й захищати самостійність, щоб могти жити у власній суверенній державі.
Збережімо вічну і вдячну пам’ять про незламного борця й щирого патріота та добродія Володимира Козака!
Слава Україні! Слава Героям!
Київ, 4 листопада 2025 року
Провід ОУН
