Чому колишній головнокомандувач ЗСУ змінює військовий однострій на дипломатичний смокінґ? Двоякі враження в українців викликало повідомлення президента Володимира Зеленського про те, що він погодив кандидатуру колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на вакантну посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України у Великій Британії. З одного боку, приємно, що достойна людина робить новий крок у своїй трудовій кар’єрі. З іншого, чи нема тут недооцінки? Здавалося б, військові специ такого масштабу, як Залужний, мали би перебувати на іншій, важливішій ділянці державної роботи… Особливо здивувало, що голова держави заздалегідь розсекретив дипломатичну таємницю, заявивши, що вітчизняне МЗС скерувало у Лондон відповідний запит на аґреман (це попередня згода уряду однієї держави на прийняття певної особи як голови дипломатичного представництва іншої держави). Чи оптимальне це призначення? Чи відповідає поточному моменту? З’ясувати це намагаємося у Юрія Щербака — колишнього посла України у США, Канаді, Ізраїлі, Мексиці, відомого письменника, публіциста, громадського діяча.
— Як дипломата з великим стажем новина про те, що генерал Залужний стане послом, вас потішила?
— Абсолютно — ні! Валерія Залужного забрали від справи, яку він повинен був робити, і робив добре — командування військами. Його нове призначення я особисто трактую як заслання майбутнього політичного суперника, як спробу вирвати Валерія Залужного з політичного життя своєї країни… Таке зазвичай роблять для того, щоб про таких людей забули, аби вони не були присутніми в інформаційному полі, щоб не складали конкуренції для чинних правителів. Це типовий прийом політичного остракізму.
— Ваш колеґа Валерій Чалий назвав «іспанським соромом» те, як голова держави і МЗС порушили процедуру призначення посла, публічно повідомивши про це рішення ще до ухваленого рішення з боку країни перебування. У чому тут проблема?
— Це не іспанський, а український cором! Україна уже і так достатньо зганьбилася на міжнародній арені, починаючи із неадекватних заяв нашого керівництва напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, на трибуні ООН. Це свідчить про цілком непрофесійний підхід до міжнародних справ, підміну професіоналів людьми, які не мають жодного відношення до міжнародної політики, але які, попри це, починають керувати цим складним напрямом.
Звичайно, призначаючи нового українського посла у Великій Британії, порушили процедуру. Ніколи у дипломатичних відносинах країна не має права розголошувати ситуацію із призначенням посла до того, як він офіційно отримав аґреман. Бо це завдає шкоди як конкретній людині у випадку, якщо їй відмовлять в аґремані, так і обом державам. Не можна порушувати усталений ритуал призначення послів, який має відбуватися у таємниці. Бо буває так, що держава, яка приймає посла, може з певних причин затягнути час надання аґреману на пів року. Такі випадки траплялися, зокрема, в Америці, в інших країнах. Тому треба спокійно чекати, а не кричати, не робити передчасних кроків.
Думаю, це зробили для того, щоб із боку Залужного не було зворотного ходу, щоб він не відмовився. Хоча знаю, прем’єр-міністр Великої Британії заявив, що це велика честь — мати у послах Валерія Залужного, і що у Лондоні з великою радістю приймуть таку людину. Це ще раз показує, наскільки Валерія Залужного цінують у світі, зокрема у Сполученому Королівстві.
— Як відомо, британці — великі любителі процедур, норм, законів. Якби вони виявили принциповість, вказали б нам на порушення чинного порядку призначення посла і на цій підставі (безвідносно до прізвища) відмовили б Україні в її проханні…
— Звичайно, британці цього не робитимуть з поваги до України, бо вони — мудрі люди. Але те, що весь світ зі здивуванням дивиться на це порушення — безперечно. Утім, у Залужного настільки високий авторитет, що Британія зі своїми консервативними традиціями, вірністю протоколу не зробить нам неприємностей. Хоча могла би.
Зрозуміло, якісь попередні словесні перемовини щодо призначення нового посла були. Наше керівництво не пішло би на такий крок, якби не було згоди британців. Але все одно — неприпустимо допускати такі речі, які було зроблено.
— Валерій Залужний у Великій Британії буде кориснішим, ніж у кабінеті Головнокомандувача ЗСУ?
— Не знаю. Як на мене, Залужний мав би керувати бойовими діями… Даремно його вирвали із тієї посади, яку він обіймав… Але і на Туманному Альбіоні Залужний буде корисним для України! Його авторитет, знання, досвід будуть корисними там, оскільки Сполучене Королівство було, є і буде дуже важливим чинником допомоги Україні. Британія є найбільш непохитним, найбільш послідовним нашим союзником. Бо бачите, що відбувається з Польщею, маємо зараз з нею погіршення відносин, яке, на жаль, не може не відбитися на військово-політичній ситуації в Україні. З вини Дональда Трампа маємо також складну ситуацію у США з наданням нам військової допомоги. Лондон же надає її нам ритмічно. У цьому контексті Залужний буде важливою постаттю, шановним представником України у Британії. Лобіюватиме надання військової підтримки, зміцнюватиме відносини зі Сполученим Королівством в інших сферах.
— Пам’ятаємо, що послами наша влада часто призначала скомпрометованих високопосадовців. Скандальну колишню очільницю Генпрокуратури Венедіктову відправили у Швейцарію, провального міністра оборони Тарана — у Словенію. Складається враження, що дипломатами роблять невдах…
— Щодо Валерія Залужного це порівняння не може бути застосовано. А озвучені вами приклади свідчать про ганебне ставлення до дипломатичної служби. Дехто вважає, що у неї можна скидати всякий непотріб, людей, які провалилися на державній службі, а також осіб, неприйнятних для певних політичних сил. Це неприпустимо! Адже дипломатична служба вимагає насамперед високопрофесійних людей, які прекрасно знають цю роботу, які виросли у надрах Міністерства закордонних справ. А з іншого боку, як і у будь-якій нормальній країні, у 30-50% випадків послами мають бути політичні призначенці, важливі політичні постаті. В Америці часто призначають дипломатами осіб, які не були на дипломатичній службі, але які є надзвичайно придатними, позитивними для налагодження міжнародних відносин. На цих двох крилах — професіоналах і політичних призначенцях — тримається дипломатична служба. Але політичні призначенці не повинні бути в ролі засланців, «непотребу», який викидають за межі держави.
— З якими труднощами колишній Головнокоман-дувач ЗСУ може зіткнутися на дипломатичній роботі в Лондоні?
— Не маю жодних сумнівів, що Валерій Залужний буде активним і ефективним послом України у Великій Британії. Але у Лондоні його підстерігають дві небезпеки. Припускаю, чинна українська влада намагатиметься через внутрішній апарат, офіцерів безпеки чи військової місії у посольстві контролювати кожне слово, кожну дію Залужного… Так буває, що посли перебувають «під ковпаком» своїх же спецслужб.
Інша ж небезпека набагато серйозніша. Йдеться про провокації п’ятої московської колони у Лондоні, яка загрожуватиме особистій безпеці Валерія Залужного. На цей чинник треба зважати. На нашого генерала за кордоном полюватимуть наші недруги. А у структурі посольства нема особливих можливостей забезпечити ефективну безпеку нашого посла у країні перебування.
— У зв’язку з цим згадую колишніх працівників російських спецслужб Литвиненка, Скрипаля, яких і в Лондоні дістала російсь-ка аґентура — отруїла цих «зрадників». Український генерал Залужний теж був би для росіян важливою мішенню…
— Отож треба дуже серйозно подумати над його безпекою. Посол має свою резиденцію, він не живе у посольстві. Я був у нашому посольстві в Британії. Будинок дуже гарний, старовинний, але невеликий, у ньому мало кімнат. І є резиденція посла. Треба забезпечити охорону членам його сім’ї, охорону під час поїздок, зустрічей…
Лондон — дуже складне місто у питанні безпеки. Там живуть багато російських олігархів, там перебуває величезна колонія інших громадян рф, серед яких є шпигуни, диверсанти. Недаремно британську столицю іноді називають Лондонградом. Це свідчення того, наскільки російські резиденти там вжилися й почуваються комфортно.
— У політиці є такий термін — «збитий льотчик». Навряд чи його можна застосувати до Залужного. І все ж — чи після свого гучного звільнення з посади Головкома ЗСУ він підніметься вище кар’єрною драбиною? Чи не стане дипломатичне відрядження вершиною його державної діяльності?
— Усе залежить від Валерія Залужного. Він — розумна, тверда людина. Час, який йому відміряно на посаді посла, може використати для поширення своїх міжнародних зв’язків, для едукації, для того, щоб пізнати багато речей — бо Лондон береже традиції британської демократії, там зосереджені неймовірно важливі центри міжнародної думки. У британській столиці Залужний може дізнатися багато нового і важливого. При цьому не повинен виходити з інформаційного поля України, щоб його не забули. Думаю, його і не забудуть. Сподіваюся, Залужний повернеться, збагачений новими знаннями, новими поглядами на міжнародні й внутрішньоукраїнські події.
Людина сама робить свій вибір. Є люди, які можуть змиритися з невдачами на роботі й далі вести тихе, спокійне життя. А є люди з амбіційними планами, які бажають прислужитися своїй Вітчизні. Від самого Залужного багато залежить, яким чином повернеться його доля. Бажаю Україні мати в його особі достойного державного діяча, який нам буде потрібен після завершення цієї війни.
До Валерія Федоровича я ставлюся з великою повагою. Він прочитав мою трилогію «Час смертохристів». Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» продавало цю книгу, а виручені 200 тис. грн. ми передали на потреби українського війська. Це був мій внесок у справу оборони України. Ми подарували Валерію Залужному мою книгу на його день народження, таким було його прохання. Бажаю йому всього того, що можна побажати мужній людині, Герою України. Хочу, щоб все добре було на його дипломатичній ниві.
Іван Фаріон,
«Високий замок»
