Сьогодні зранку у Львові було тихо, аж занадто. Аж раптом ворожий БПЛА, заблукавши між хмарами й здоровим глуздом, вирішив прицілитися у пам’ятник Степану Андрійовичу Бандері. Мовляв, «о, ціль ідеологічна, беремо». Але дрон не врахував одного — це не просто пам’ятник, а символ з характером.Щойно БПЛА наблизився, бронзовий погляд Степана Андрійовича, кажуть, став особливо пильним. Вітер раптом змінив напрямок, голуби злетіли як за командою, а сам пам’ятник ніби трохи напружився. Свідки присягаються: у повітрі запахло не страхом, а чистим тролінгом.
У вирішальний момент сталося неймовірне. Пам’ятник, не зрушивши з місця (бо дисципліна — понад усе), якимось дивом «підбив» ворожий БПЛА. Чи то силою історії, чи то концентрацією національного спротиву, але дрон втратив орієнтацію, закрутився і з ганьбою впав на дитячий майданчик.
Місцеві жартують, що то був перший у світі випадок, коли пам’ятник успішно виконав функцію ППО. Без бюджету, без тендерів і без інструкції — чисто на принципах. Кажуть, якби дрон мав совість, він би сам здався ще на підльоті.
Зранку пам’ятник стояв, як і завжди: спокійний, мовчазний і трохи іронічний. Ніби нічого й не було. А львів’яни, проходячи повз, тільки усміхалися: «Ну що, Степане Андрійовичу, знову нічна зміна?»
Мораль проста: не варто ціляти в символи, особливо якщо вони стоять тут довше, ніж існують ваші дрони. Бо інколи навіть бронза має кращу реакцію, ніж ворожа електроніка.
