Несамовитий дух вогню, що полум’яним соколом постає із вихору блискавиць. Це Рарог – нищівна зброя слов’янських богів, якою розшалілі небожителі випалювали прадавні ліси та степи. Цей грізний образ обрав своїм позивним штаб-сержант Рарог – командир взводу та інструктор із тактичної підготовки 4 Інтернаціонального легіону оборони України. Замість вогнистого пір’я на ньому маскувальний піксель, замість полум’яного дихання – голос, від якого віє спокоєм. Врівноважений та неквапливий, здається, він усім своїм виглядом суперечить тому хижому образу, яким назвався. Втім, його історія не залишає сумнівів: ця зовнішня незворушність зсередини нуртує вогнем.
Рарог – українець, за спиною якого участь у бойових діях із 2014 року. Пройшов Авдіївку. Воював у районі селища Луганського на Світлодарській дузі. Після початку повномасштабної війни брав участь у боях під Києвом, на Харківщині та на Донеччині. Його новий шлях – передавати свої уміння іноземцям, які долучаються до Інтернаціонального легіону, аби дієво скорочувати поголів’я російських окупантів:
– До нас приходять різні люди. У деяких є бойовий досвід в інших країнах. Але цей досвід, скажімо так, недостатній в умовах сьогоднішньої війни. Відповідно, мої знання дають мені можливість їх скерувати, підкоригувати і допомогти вижити на цій війні.
Підготовка в Легіоні побудована за стандартами НАТО, але органічно доповнена українським бойовим досвідом. Такий підхід дозволяє ефективно тренувати новобранців, адаптуючи методику до реальностей фронту:
– Тренувальний процес проводиться на трьох рівнях. В основі – індивідуальні навички. Далі – уміння працювати у малих групах. І, зрештою, виконання ситуативних задач, змодельованих так, щоб рекрути мали змогу проявити здобуті навички самостійно. Наше завдання – допомогти їм на кожному етапі проаналізувати свої дії, врахувати помилки і зробити результат.
Тактична підготовка легіонерів обмежена за часом. І, звісно, цього часу завжди замало. Тому програма максимально насичена, а вправи – гранично інтенсивні саме для того, щоб із щонайбільшим ефектом використати кожен день, кожну годину тренувань:
– Цей проміжок часу ми намагаємося розпланувати за логікою «від простого до складного». Спочатку навчаємо бази: як пересуватися у бойових порядках, реагувати на контакт, долати небезпечні зони. Потім ділимо їх на малі групи та тренуємо проводити оборонні і наступальні дії. Скажімо, як правильно підходити до траншеї, проводити ривок та зачистку, а також як займати оборону. Значну увагу приділяємо діям в урбанізованій місцевості. Аналогічно – до роботи в траншеях, навчаємо, як правильно зачищати населені пункти та займати там позиції для оборони.
Значний виклик для інструкторів – організувати тренування так, щоб занурити новобранців у реальність, максимально наближену до фронтової. Для рекрутів, особливо без попереднього армійського досвіду, це означає одне: крижану ванну, в яку тебе жбурляють одразу з порогу тренувального центру. Мета такого підходу – зруйнувати до кореня комфорт новобранця. Лише так можна загартувати його до бойових умов і психологічно підготувати до першого контакту. Втім, це може викликати спротив:
– Під час підготовки чимало курсантів нарікають, що ми над ними знущаємось. Але коли вони потрапляють на війноньку, то зізнаються: «Було замало – треба більше».
Тактична підготовка – це насамперед навчання. Щоб опанувати водіння, навряд чи варто одразу сідати за кермо тюнінгованої «Субару». Цілком стане пошарпаного «Форда». Це стосується і зброї. Перші заняття новоприбулі рекрути проходять на платформі АКМ. Це може викликати запитання, адже бойові завдання вони будуть виконувати з іншими зразками зброї – здебільшого натівськими. Мета ж тренування – сформувати базові навички володіння стрілецькою зброєю.
Правила ведення цієї війни та, ймовірно, усіх подальших воєн, перевернули дрони. Крихітні FPV-шки здійснили таку ж революцію, як свого часу масивні танки. Віднині таке поняття, як «сіряк» – у минулому. Постійна загроза з неба перефарбовує сірі зони у червоні. Пересуватися на полі бою непоміченим – розкіш. Вирушаючи на нуль, варто раз і назавжди звикнутись із думкою: за тобою постійно стежать. Тому безперервне дзижчання над головою – обов’язковий фон тренувального процесу:
– Під час підготовки ми завжди залучаємо дрони. По-перше, це наші очі в небі, що дають матеріал для аналізу дій рекрутів. Потім на основі зйомки вчимо їх продумувати свої дії наперед, якщо це стосується того самого штурму окопу чи населеного пункту. По-друге, так випрацьовується навик реакції на небо, на ворожі дрони. Вони мають знати, як маскуватися, як захиститися від цієї загрози. Також ми проводимо навчання операторів. У нас є дводенний курс, щоб за потреби кожен міг злетіти, зібрати інформацію, її проаналізувати та застосувати для коригування своїх дій.
Завдання інструктора – не лише насварити тебе, коли ти забув поставити зброю на запобіжник. Бути інструктором – означає нести відповідальність за кожного, хто пройшов через твої тренування. Його робота не закінчується з останнім днем тренування – бо війна триває, і досвід повинен рухатися далі:
– Фактично всі інструктори на зв’язку, навіть коли ти уже на передовій. Війна постійно змінюється і нам потрібно розуміти всі моменти, де ми недопрацювали, де потрібно покращити, де потрібно змінити в підготовці.
У складі Інтернаціонального легіону – бійці з-понад 75 країн світу. У кожного з них – своя мотивація і свій шлях. Хтось хоче відновити власну віру в добро. Для когось – це просто робота, без якої вони не бачать майбутнього. А хтось приходить із цивільного життя без єдиного дня у війську, втім із непереборним бажанням випробувати себе на полі бою. Але до того, як потрапити на «нуль», усі вони обов’язково пройдуть підготовку, під час якої матимуть честь познайомитися зі штаб-сержантом Рарогом:
– Ми запрошуємо всіх – як іноземців, так і українців. Тут ми надамо гарну підготовку, яка допоможе вам вижити на полі бою. Якщо ви готові рубати москаля, ласкаво просимо у наш колектив!
Дмитро Толкачов
