Олександр Сич
Відразу ж розкрию фабулу – мова про законсервовану КаГеБешну мережу.
Чому «Шоста»?
Бо кожен, хто мав нещастя в дорослому віці застати совєтські часи, пам’ятає, що «шістками» називали сексотів – «сєкретних сотрудніков» КГБ. Але мало хто задумується над тим, чому їх називали саме «шістками», а не, скажімо, «сімками», чи «дев’ятками»?
Та тому, що завербованим був кожен шостий! Й не має значення, якими були підстави вербування – підвішена була людина на гачку за якийсь проступок, а чи згодилася працювати за платню. Сам факт такої співпраці її заплямовував на все життя й вона довічно була змушена залишатися в таємній мережі КГБ.
Не складно зробити елементарні математичні розрахунки, беручи до уваги, що на час розпаду СССР в Україні нараховувалося 52 млн. громадян, аби зрозуміти, наскільки вона була масштабною!…
А ви думаєте, вона кудись пропала? Навіть, якщо в силу природних демографічних процесів зменшувалася й сьогодні до неї належить не кожен шостий, а, скажімо, кожен 20-30-50-й – то все одно це надзвичайно потужна таємна сила. Що вже казати, що використовуючи напрацьовані протягом сімдесяти совєтських років методи, власники Шостої Мережі невтомно її поповнюють.
Й не думайте, що вона задіюється тільки для здійснення антидержавних процесів в інтересах зовнішніх сил. Завдяки їй можна моделювати й внутрішні політичні процеси – як на рівні цілої держави, так і окремого регіону чи громади.
Тільки уявіть собі, як в критичний момент передвиборчої кампанії несподівано і масово вас, чи політичну силу, яку ви представляєте, накриває тотальний вал найнемовірніших брехонь!…
За свою 35-літню політичну кар’єру мені не раз доводилося це відчувати. В автобусах і автобусних зупинках, перукарнях, крамницях, кафе, ресторанах, в таксі, у робочих колективах… одним словом, в усіх можливих людських спільнотах про вас поширюють найнеймовірніші наклепи.
Й зовсім не має значення, чи вони хоч мінімально прив’язані до реальності. Ви ж їх не в змозі заперечити! Бо, як в тому анекдоті, не підете ж на кожен базар розвінчувати чутки про «доньку-хвойду», коли її у вас просто ніколи не було…
Але автобуси, крамниці, кафе, перукарні… – все це в якості платформи маніпулятивних технологій Шостої Мережі використовувалося ще в доцифрову еру. Й хоча сьогодні ще повністю не ігнорується, але перевага вже надається соціальним мережам.
Якщо ви у її просторах порушите якусь актуальну тему (бо хто ж читатиме неактуальні тексти?!), то обов’язково ризикуєте перейти комусь дорогу. Й це вже лишень справа техніки через контактерів вийти на Шосту Мережу й всипати вам по зав’язку.
Два найпоширеніші методи для вашої нейтралізації – «переведення теми» й дискредитація автора. Для прикладу: «А на нього самого подивіться! Та він он там і там таке зробив!…». І якщо купитеся та зав’язнете у виправдовуванні, порушена вами тема відійде на задній план, а шістка-кілер вже задоволено потиратиме руки у передчутті оплати за відмінно виконане завдання.
Найулюбленіша КаГеБівська методика дискредитації – звинувачення жертви у тому, що протилежне цінностям її світогляду. Зразкового сім’янина звинувачують у перелюбі, захисника традиційних цінностей – у збоченнях, ревного християнина – у блюзнірському безбожництві й так далі. Це так, до слова кажучи, як дисидентам-шістдесятникам «шили» не політичні справи, а брудні у громадському сприйнятті переступи – зґвалтування, хуліганство, крадіжку тощо.
Зокрема, для публічної дискредитації націоналістів найулюбленішим методом Шостої Мережі є звинувачення в пособництві всьому комуністично-совєтському. «Та він… комсомолець… комуніст… комсорг… парторг… нагороджений совєтськими орденами і медалями… особисто взасос цілувався з Брежнєвим… Ату його!». І несвідома зграя у відчутті мисливського задоволення підхоплює «Ату!!!». Й 99.999% з неї навіть не збиратимуться перевіряти правдивість таких звинувачень!…
До слова, шісткам завжди було дозволено на чім світ поливати своє кодло, аби заманити жерву у пастку. В кінці 1990-х найголосніше «Слава Україні!» зазвичай кричали саме вони, аби спровокувати прихильників національної ідеї виявити себе перед аґентурою КГБ, яка вже чатувала напоготові.
Звичайно, не слід піддаватися манії переслідування і в кожній дискусії бачити змову, а в кожному опонентові – шістку. Часто для захисту своїх примітивних інтересів керівник тої чи іншої багатої на людність контори сам дає вказівку підневільним співробітникам виконувати невдячну роль інтернет-ботів.
Але якщо ви зауважили, що ось такий вал брудних маніпуляцій регулярно з’являється у відповідь на ваші шляхетні пориви захистити право Справедливості бути присутньою у суспільному житті, будьте на сторожі – ви перейшли дорогу або власникам Шостої Мережі, або тим, хто має контакти до неї.
Щовправда – не розчаровуйтесь! І навіть гордіться! Бо це означає, що ви таки чогось вартуєте у цьому постсовковому житті!
