Після вчорашнього “приґожинського путчу” зарано робити прогнози і навіть висновки. Очевидно, що картина подій спотворена і в ній багато невідомих. Але приґожин своє місце в історії росії вже забронював. Більше того, він та його люди виявилися здібними акторами та навіть режисерами у цій грі. Але сценаристи за кадром, там вони і залишаться. Планування путчу не було справою одного дня, це видно по тактичних та логістичних рішеннях. І сценаристи добре уявляли, яких результатів вони хочуть досягти.
По-перше, це завдало удару особисто по авторитету та леґітимності путіна, а також ключових російських структур. Зайняття Ростова та Воронежа, миттєве просування по росії, збиття гелікоптерів – це все сприймається як сила Вагнера і слабкість системи. По-друге, створено відчуття нестабільності російського режиму, але з можливістю змін “в гіршу сторону”. Тобто спотворений вибір означає: або загнаний в кут і здатний на ірраціональні дії путін, або щось гірше за нього. Або вихід за межі цієї дилеми, що і є другим основним сиґналом “сценаристів”. Що можна перекласти, як завуальована пропозиція частини російських еліт говорити із Заходом на компромісних, а не російських або західних умовах. Нам звісно пасує тільки останнє – на наших і західних, і це можна зробити після очевидного для російських еліт підняття ставок та розмовляючи з позиції сили. Захід здатний прочитати всі ці сиґнали і вже зробив це, тепер нам важливо, щоб він з цього зробив правильні висновки. Спільні з нами – як керівництво для дій.
Павло Клімкін
