21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Кожна нація має свою рідну мову, це її невід’ємна частина буття, її серце, її ключова ознака. Коли зникає мова – зникає унікальність ідентичності, втрачається самобутність. Вимерла мова в устах народу – вимер і народ як нація. Ось чому росія завжди так прагнула заборонити, принизити, знищити мову українську – щоб не було українського народу, його історії, традицій, цінностей, а його місце зайняв би народ чи то російський, чи то радянський…
Господь наш Ісус Христос після Свого воскресіння дав учням-апостолам заповідь: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28: 19 – 20). Але як можна навчити «всі народи», не знаючи їхніх мов? Лише рідна, зрозуміла людям мова в Церкві – найкраще придатна для правдивого виконання заповіді Христової.
У п’ятдесятий день після воскресіння Христового, коли Святий Дух зійшов на апостолів, то вони «почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати» (Діян. 2: 4), і «кожний чув, що вони говорять його мовою» (Діян. 2: 6), кожний чув свою рідну мову, в якій народився (Діян. 2:8). Усі присутні тоді чули, що вони говорять їхніми мовами про великі справи Божі (Діян. 2: 11). Цим ще раз підкреслюється важливість рідної мови в Церкві. Всі інші спроби звеличити одну мову над іншою, зневажити іншу тощо, йдуть або від незнання Євангелія і нерозуміння настанов Божих, або від свідомого лукавства.
Тому в Українській Церкві молитва і слово Боже звучать українською мовою, аби долинати до кожного серця! А також і тими мовами, які зрозумілі та рідні нашим вірним — грузинською, румунською, грецькою тощо. Мовами, які не накинуті примусово, а які самі вірні обрали, щоби спілкуватися з Господом у молитві. Саме тоді, коли мова молитви є зрозумілою, і сама наша молитва є живою, сердечною, сповненою змістом і почуттями. Саме тоді в молитві єднаються дух і розум – а такою є правдива молитва. І тоді Церква не буде чужою і незрозумілою, далекою для вірян. Тоді вона буде їм за духом не суворою мачухою, а рідною доброю матір’ю.
Нехай живе і благодіє рідна мова в рідній Церкві!
Митрополит Епіфаній
